Протягом останніх двох років президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн дистанціювалася від свого головного законодавчого досягнення – Європейського зеленого курсу (European Green Deal).

Замість цього вона розпочала масштабний дерегуляційний наступ, який може підірвати роль ЄС як глобального законодавця стандартів. 

Вітер дерегуляції дме через Атлантику: Європейський Союз слідує за США і запускає власну кампанію з розширення можливостей ринку.

На перший погляд, цей зсув може здатися прямим наслідком повернення президента США Дональда Трампа до Білого дому. Однак такий погляд не враховує глибші структурні фактори. 

З початку 2023 року, на тлі масових протестів фермерів і закликів деяких лідерів ЄС до "регуляторної паузи", Урсула фон дер Ляєн почала дистанціюватися від Європейського зеленого курсу.

Для багатьох це стало несподіванкою, але врешті-решт цей крок допоміг їй забезпечити другий термін на посаді. 

Тим часом звіт колишнього президента Європейського центрального банку Маріо Драгі про стан економіки ЄС, підготовлений на запит фон дер Ляєн, зміцнив переконання, що багато проблем конкурентоспроможності блоку походять від "непослідовного та обмежувального регулювання".

Як відповідь, фон дер Ляєн представила "Комплекс заходів із забезпечення конкурентоспроможності" – дорожню карту, спрямовану на значне скорочення адміністративного тягаря в ЄС шляхом "спрощення регуляторного середовища" та "надання переваги швидкості та гнучкості". 

Ці обіцянки не є новими. Ще у 2002 році Єврокомісія намагалася стимулювати економічне зростання, коли скорочувала бюрократичні перепони та піддавала всі нові ініціативи суворій оцінці впливу.

Іронія полягає в тому, що саме норми Європейського зеленого курсу, які зараз переглядаються, вже пройшли такі оцінки – і були схвалені.

Новим є використання Комісією суперечливого та непрозорого законодавчого механізму – так званого омнібусного законопроєкту. 

Омнібусні законопроєкти об'єднують численні не пов'язані між собою заходи в один об'ємний нормативний акт, який часто просувається у пришвидшеному порядку без належного громадського обговорення.

Такий підхід суперечить давньому принципу, згідно з яким кожен закон має стосуватися одного питання. Цей принцип настільки фундаментальний, що навіть у римському праві такі закони називалися lex satura ("змішаний закон") і вважалися небажаними. 

ЄС історично використовував омнібусні законопроєкти лише вибірково – для модернізації застарілих регуляторних рамок у сферах захисту прав споживачів та фінансового нагляду.

На відміну від цього, запропонований Комісією Omnibus Simplification Package передбачає масштабний перегляд недавно ухвалених політик, які ще не встигли повністю реалізуватися. 

Повний текст очікуваної ініціативи буде представлений 26 лютого.

Але вже відомо, що вона передбачає скасування ключових законодавчих актів, ухвалених за останні два роки. Серед них – Директива про корпоративну звітність у сфері сталого розвитку, Директива про корпоративну відповідальність за сталий розвиток та таксономія ЄС у сфері сталих фінансів. 

Це безпрецедентне згортання законодавства фактично знищить ретельно узгоджену регуляторну базу сталого розвитку ще до того, як вона зможе принести відчутні результати.

А подальші омнібусні пакети можуть торкнутися й інших секторів – фінансового регулювання, оподаткування та державних закупівель. 

Більш широко, використання омнібусних законопроєктів як основного законодавчого методу свідчить про фундаментальний зсув у регуляторному підході Європейської комісії.

І це ставить під загрозу як правову передбачуваність, на яку спирається бізнес, так і правову визначеність, необхідну для залучення інвестицій у зелену та цифрову трансформацію. 

Замість того щоб полегшити компаніям доступ до приватного фінансування, як передбачає ініціатива Союзу заощаджень та інвестицій, Єврокомісія своїм курсом на дерегуляцію може підірвати довіру інвесторів і стабільність регуляторного середовища. І це в момент, коли ЄС відчайдушно потребує капіталу для зміцнення конкурентоспроможності.

На тлі зростаючої політичної невизначеності інвестиції у зелені проєкти в Європі вже впали на 6,5% у 2024 році. 

Крім того, такий незвичний підхід до законотворчості, ймовірно, спровокує хвилю дорогих судових процесів щодо тлумачення "спрощених" правил і їхньої законності. Що ще гірше, він може обмежити здатність Комісії виконувати одну з її основних функцій – регулювати економіку ЄС та формувати соціальну політику, яка забезпечує добробут і безпеку європейських громадян. 

Майбутні історики можуть розглядати прийняття омнібусних законопроєктів як переломний момент у втраченому десятилітті європейського законотворення. П’ять років створення інклюзивної, перспективної регуляторної бази можуть змінитися п’ятьма роками її систематичного демонтажу в інтересах привілейованої меншості. 

Якщо ЄС продовжить реалізацію своєї дерегуляційної програми, він ризикує втратити одну зі своїх найцінніших переваг.

Протягом багатьох років ефективне регулювання сприяло економічному та соціальному прогресу та посилювало глобальний вплив ЄС.

Масова дерегуляція може обернутися самозавданою катастрофою, яка не лише завадить Євросоюзу захищати своїх громадян, а й серйозно підірве його довіру як глобального законодавця стандартів. 

Європейська спрощувальна ініціатива – втілена в омнібусних законопроєктах – спрямована на підвищення конкурентоспроможності. Проте, послаблюючи "ефект Брюсселя", вона матиме протилежний ефект.

Перед ЄС постає вибір: або він продовжить встановлювати глобальні стандарти, або ж демонтує власну регуляторну основу, знизивши свій вплив на світовій арені та поставивши під загрозу верховенство права, на якому базується весь європейський проєкт.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника