Європа поступово приходить до усвідомлення простої істини: перед лицем загроз, як зовнішніх, так і внутрішніх, потрібна єдність. Сьогодні це не лише питання безпеки – це питання майбутнього світового порядку.

Якщо демократії хочуть вижити в дедалі більш агресивному та багатополярному світі, вони не можуть дозволити собі слабкість.

Одним із ключових рішень на цьому шляху є передача заморожених російських суверенних активів для оборони України і Європи, а також відбудови і компенсації постраждалим від російської агресії.

Це не просто санкція чи економічний інструмент тиску. Це питання безпеки, справедливості, покарання за злочини.

Це про відновлення міжнародного порядку, заснованого на міжнародному праві, за якого агресори не залишаються безкарними.

Російська Федерація вбила десятки тисяч українців, завдала понад трильйон євро збитків руйнуванням міст, інфраструктури, екології, примусила мільйони українців залишити свої дома.  

Чи можна допустити, щоб держава-злочинець зберегла свої фінансові ресурси? Очевидно, що ні.

Передача російських активів Україні – це логічне продовження політики санкцій і механізм відновлення справедливості.

Це не просто  компенсація для України, як держави, яка постраждала від агресії і вимушена відновлювати свої міста, економіку та суспільство. Це – доведення субʼєктності Європи та її готовності обороняти себе.

Ці ресурси можна спрямувати на закупівлю європейської зброї для України і фінансування українського ВПК. Ба більше, це чіткий сигнал усім потенційним агресорам: агресія матиме свою ціну, реальні наслідки, а не просто слова про занепокоєння.

Уявімо ситуацію: маніяк систематично ґвалтує і вбиває своїх сусідів. Якщо він роками уникає покарання – він продовжуватиме вчиняти злочини.

Якщо порушник не зіштовхується із реальними наслідками – кримінальним переслідуванням, конфіскацією майна – то він усвідомлює свою безкарність і продовжуватиме ґвалтувати і вбивати.

Росія – системний порушник міжнародного права. Якщо їй дозволять уникнути відповідальності та зберегти активи, це стане небезпечним прецедентом. Будь-яка країна, що прагне до агресії, знатиме, що може не боятися реального покарання.

Передача активів змінює цю логіку. Вона доводить, що міжнародне право має вагу, а агресія тягне за собою не лише політичні, а й економічні наслідки.

Європа не може дозволити собі ризик чергового вторгнення.

Навіть якщо ймовірність нападу на іншу європейську країну зараз здається низькою (хоча Росія вже активно готується до нових завоювань), Європа не може собі дозволити такий ризик, ми не маємо права наражати наші суспільства на нього.

А це значить, що агресора треба спинити зараз і не умиротворенням, а рішучими діями.

Європейські країни мають усі необхідні інструменти для стримування таких загроз, і одним із найефективніших є економічний тиск. Кремль не реагує на дипломатичні заяви чи "глибоку стурбованість". Він розуміє лише реальні дії.

І що важливо, ці дії не лише покарають Росію, а й зміцнять Європу. Адже російські активи можуть бути спрямовані не лише на відбудову України, а й на зміцнення обороноздатності всього континенту. Це дозволить:

• Інвестувати в модернізацію європейських армій та оборонної інфраструктури;
• Підтримати виробництво сучасних озброєнь і технологій;
• Зміцнити енергетичну незалежність Європи.

Наші європейські стратегічні партнери можуть відіграти ключову роль у цьому процесі.

Європейські оборонні компанії, такі як Airbus, BAE Systems, Leonardo, MBDA, Rheinmetall, SAAB Thales Group, отримають нові можливості для розробки інноваційних рішень, що зробить всю Європу більш захищеною.

Європа поступово починає усвідомлювати, що Росія повинна зазнати реальних наслідків за свою агресію.

Це не лише позиція політиків, а й відображення волі європейських народів, підтвердженої у нещодавній резолюції Європарламенту, яка проголошує, що "російські суверенні активи, заморожені під санкціями ЄС, мають бути конфісковані та спрямовані на оборону й відбудову України", підсилюючи вже низку подібних резолюцій Парламентської асамблеї Ради Європи.

Передачу активів Україні публічно підтримують все більше європейських політиків: премʼєр-міністр Польщі Дональд Туск, міністр закордонних справ Литви Кястусіс Будріс, міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна, президент Естонії Алар Каріс, премʼєр-міністр Іспанії Педро Санчес, високий представник ЄС із закордонних справ і безпекової політики, віцепрезидент Європейської Комісії Кая Каллас тощо.

Досьогодні проти виступали Німеччина, Франція і Бельгія, але у березні вже і Парламент Франції ухвалив резолюцію на підтримку України із закликом передати заморожені російські активи Україні.

Тепер слово за офіційним Берліном, Парижем і Брюсселем.

Передача російських активів – це не просто економічне рішення. Це тест на спроможність Заходу захищати власні принципи. Якщо міжнародне право має працювати, воно має передбачати покарання для тих, хто його порушує.

Європа більше не може дозволити собі розкіш діяти повільно.

Кожен день бездіяльності коштує Україні життів і ресурсів.

Тому ключове питання не "чи варто?", а "як саме?". Час відповідати на агресію не словами, а діями.