Словаччина традиційно вважається союзником Росії, а нинішній прем'єр-міністр країни Роберт Фіцо - одним із найбільш проросійських лідерів ЄС.

Однак останнім часом ситуація почала змінюватися. Результатом цього стало обрання президентом Словаччини Андрея Кіски, що підтримує Україну.

Директор Асоціації словацької зовнішньої політики Олександр Дулеба розповів ЄвроПравді про новий розподіл у політиці Братислави і про те, як на позицію політичних сил впливають настрої громадян, більшість з яких підтримали Україну в конфликті з Росією.

- Чи змінилася політика Словаччини щодо України після обрання нового президента Андрія Кіски?

- Я не казав би, що вже відбулися якісь істотні зміни. Варто зазначити, що у словацькій політиці є два підходи до формування політики щодо України. Ці лінії були вироблені ще на початку минулого десятиліття, коли Словаччина вступала до ЄС і НАТО.

Одна лінія ставить відносини з Україною до пріоритетних інтересів Словаччини, оскільки якщо Україна зможе реалізувати Угоду про асоціацію з ЄС, буде стабільною, європейською і демократичною країною, це призведе до збільшення нашого двостороннього товарообігу.

Десять років тому наше Міністерство економіки робило розрахунки, згідно з якими в разі дії режиму вільної торгівлі України і ЄС товарообіг між нашими двома країнами зросте як мінімум удвічі, а цілком ймовірно, що й утричі.  За підсумками минулого року наш товарообіг склав близько мільярда євро, а отже, є можливість збільшити його до трьох мільярдів.

Дуже важливо, що такий режим допоможе Східній Словаччині, яка межує з Україною. Зараз це найбільш відстала частина країни. Це характерно для ЄС, що на периметрі європейського торговельного режиму є маргінальні регіони. Зрештою, є дуже просте правило – чим багатший твій сусід, тим краще тобі.

- А в чому полягає другий підхід?

- Другу лінію словацької політики зараз озвучує наш прем'єр-міністр Роберт Фіцо. Він вбачає велику користь для Словаччини у режимі, скажімо так, нульового конфлікту з Росією. Це означає нульовий конфлікт як між Словаччиною і Росією, так і між ЄС і НАТО з Росією.

В основі цього підходу – інтерес у сфері енергетики, а також у двосторонній торгівлі. Минулого року з близько 80 млрд євро словацького експорту до Росії йшло 4 млрд євро. Звичайно, це не така вже й велика частка. У разі торговельної війни ЄС і Росії – що не виключено, – втрата цього ринку не буде смертельним ударом для словацької економіки. Інша справа, що це торкнеться низки великих словацьких компаній, дуже залежних від експорту до Росії. Серед них "Кіа Моторс", що володіє заводом в Жиліні й чверть продукції експортує до Росії. Також поставляється до РФ близько половини залізничної продукції.

- Якої лінії дотримується чинний президент?

- Андрій Кіска – нове обличчя в політиці, тому з такими оцінками варто почекати. Однак, виходячи з його передвиборних заяв, а також з його інавгураційній промові, він однозначно є прихильником європейського шляху для України, незважаючи на всі пов'язані з цим ризики.

Він вважає, що ЄС і НАТО повинні бути солідарні в підтримці України, що ми повинні називати своїми іменами те, що Крим був окупований Росією, і що ми ніколи не зможемо визнати цього.

- Чи можливий тут конфлікт між двома гілками виконавчої влади в державі?

- Це скоріше варто називати не конфліктом, а змаганням. Справа в тому, що президент має мінімальні прямі компетенції. Він головнокомандувач під час війни, а в мирний час його повноваження невеликі. Наприклад, він може повернути закон до парламенту, однак для подолання його вето достатньо знову прийняти цей документ простою більшістю голосів.

Фактично, за наявності сформованої парламентської коаліції президент не може ветувати закони.

- Тобто ситуація залишилася незмінною?

- Я б так не сказав. Новий президент привносить певну альтернативу і в зовнішню, і у внутрішню політику країни, озвучуючи її. До того ж він має моральну перевагу, оскільки виграв президентські вибори у чинного прем'єр-міністра. Це свідчить про зміну поглядів громадян Словаччини.

У нас парламентські вибори відбудуться 2016 року, але зараз видно, що рейтинг правлячої партії знижується. В цій ситуації я хочу сказати, що в березні, на початку нинішньої української кризи, у нас проводилося масштабне опитування населення щодо подій навколо Криму.

Було отримано дуже цікавий результат, який обнадіює представників першої лінії. Більше 80% словаків вважають, що Росія не має права втручатися у внутрішні справи України, що українці самі повинні вирішувати питання про майбутнє своєї країни. При цьому така підтримка виявилася однозначною – протилежної думки дотримувалися лише близько 10% респондентів. Результати опитування також можна було розділити за позиціями виборців різних партій.

Виявилося, що таку позицію поділяють понад 80% виборців партії нинішнього прем'єр-міністра. Тобто розуміння Фіцо політики Словаччини щодо України і Росії стає його особистою проблемою у відносинах з однопартійцями та виборцями. У зв'язку з цим мені здається, що підтримка європейського вибору України в Словаччині лише зростатиме.

Ще один показовий факт – якщо ви подивитеся на позицію словацького МЗС, наприклад на заяви міністра європейських справ Лайчака, то побачите, що вони істотно відрізняються від заяв Фіцо, який завжди виступав проти санкцій щодо Росії.

Тобто одностайної підтримки Росії немає навіть у самому уряді Словаччини. Втім, варто визнати, що прем'єр-міністр має дуже широке коло повноважень, він практично замкнув на собі міжнародну політику країни, в тому числі стосунки з Україною та Росією. У цьому зв'язку позиція МЗС має другорядний характер.

- Який розвиток може мати така ситуація? Чи можлива зміна прем'єр-міністра правлячою партією до парламентських виборів?

- Подивимося, як розвиватимуться події. Але я хочу звернути увагу ще на такий момент – незважаючи на проросійську риторику прем'єр-міністра, він не піде проти спільного рішення ЄС. Він оголосив свої аргументи, однак він не розбиватиме єдину позицію ЄС і НАТО, блокуючи прийняття рішень цими організаціями.

До речі, позиція Роберта Фіцо теж змінюється. Я пам'ятаю, якою вона була у 2006-2010 роках – він взагалі заявляв, що західний вектор не повинен бути єдиним, і Словаччині слід дивитися на всі боки. Тепер багато що виглядає інакше – Фіцо зрозумів значення єдиного ринку для розвитку словацької економіки.

- Які з партій, присутніх у словацькому парламенті, дотримуються проукраїнського вектора, а які – проросійського?

- Соціал-демократи – партія прем'єр-міністра – дотримуються принципу нульового конфлікту з Росією, хоча далеко не все в цій партії його підтримують. Усі інші парламентські партії дотримуються протилежної зовнішньополітичної лінії. Однак у нас однопартійний уряд, а опозиція лише почала процес консолідації. Це довга історія, чому праві так розколоті...

- У нас теж праві сили живуть у постійних внутрішніх конфліктах...

- Однак зараз спостерігається їхня консолідація. Великі надії покладаються на нову партію Радислава Прохаски. Він був серед перших, хто скликав велику прес-конференцію і чітко поставив питання ставлення Словаччини до українсько-російської кризи. Ця тема зараз одна з ключових, і вона активно присутня у всіх внутріполітичних дискурсах. Тому, якщо нинішній прем'єр-міністр залишиться при владі і на своїх нинішніх позиціях, він програватиме всі внутрішні дискусії на тему зовнішньої політики. Виходячи з настроїв словаків,  а я назвав вам результати опитування, майбутнє – за тими партіями, які підтримають Україну.

- Наші країни – сусіди, і в Україні є словацька діаспора. Чи є у Словаччині політичні сили, подібні до угорських, які декларують необхідність створення на території України національних автономій з широкими повноваженнями?

- Ні. Навіть прем'єр-міністр Фіцо не готовий висувати такі вимоги, так само як він ніколи не визнає ані Південну Осетію, ані Абхазію, ані окупацію Криму.

Словаччина – одна з п'яти країн-членів ЄС, що не визнали Косово як незалежну державу. Наш парламент вбачає в цьому загрозу для себе. Адже у нас теж непрості відносини з Угорщиною. Ця держава приймає законодавчі акти, котрі, як передбачається, спрямовані на всю територію проживання етнічних угорців, у тому числі й у Словаччині. Це неприйнятно і це призводить до постійних проблем у наших взаєминах. Тому такі заяви Угорщини на адресу України ми сприймаємо і як потенційну проблему для Словаччини.

Єдиною партією в країні, що дотримується іншої думки, є Угорська спільнота – це партія національної меншини, статутним завданням якої є будівництво національної автономії. Вона не представлена в парламенті, однак зараз її рейтинг близький до прохідного 5-відсоткового бар'єру.

- Країни Вишеградської четвірки (Польща, Угорщина, Чехія та Словаччина) мають єдину позицію щодо України?

- Якщо подивитися на риторику лідерів цих країн, то видно, що позиції відрізняються. Ми бачимо Польщу, яка однозначно займає позицію безумовної підтримки України. Угорщина займає протилежну позицію, а Чехія і Словаччина знаходяться посередині. Я б сказав, чехи займають позицію, ближчу до польської. І це є великим викликом для всіх нас – це стало першою темою, що розділяє Вишеградську четвірку. Однак у підсумку всі країни четвірки підтримають єдину позицію ЄС.

- Однак будь-яка з країн ЄС здатна заблокувати прийняття спільного рішення Євросоюзом...

- Безумовно, і це стало проблемою ще в лютому, коли вирішувалося питання мандата комісара Фюле і баронеси Ештон на переговори до Києва. Вони могли отримати мандат на тверду позицію, або на більш помірковану. У результаті вийшло, що мандат на жорстку позицію був заблокований двома країнами, я не буду їх називати, але це були не країни Вишеградської четвірки.

Місія отримала мандат вимагати лише продовження переговорів української влади з опозицією, і, як виявилося, це було величезною помилкою.

До 18 лютого у ЄС були прекрасні передумови для жорсткої позиції. Європа могла загрожувати санкціями, вимагати формування коаліційного уряду і швидких перевиборів. Це дозволило б зберегти єдність України і не дало б Росії можливість втрутитися. Після 18 лютого такий компроміс став неможливий, і в результаті ми отримали те, що маємо.

- У Словаччині є партії, які можна назвати рукою Москви?

- Ні, так само, як немає руки Вашингтона чи Берліна. Хіба що є невелика партія Словацька спільнота, лідер якої в лютому писав листа на підтримку Януковича. Це – партія, подібна до угорської "Йоббік", що виступає проти європейської інтеграції і має давні зв'язки з Москвою, де підтримують партії подібного спрямування.

Однак це не парламентська партія, і вона має низьку підтримку. Єдиний її успіх – перемога на місцевих виборах. Її лідер зараз – глава регіону Банська-Бистриця.

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"