Андре Куусвек може вважатися одним з найкращих фахівців з української економіки і фінансового сектора, принаймні в Лондоні.

Протягом шести років – це максимально можливий термін – він очолював київське представництво Європейського банку реконструкції та розвитку, а залишивши Україну в середині 2012 року, обіймає посаду директора департаменту розвитку кредитних ринків лондонського офісу ЄБРР.

На новій посаді він не припиняє контактів з Україною. Зокрема, веде консультації з НБУ про модернізацію фінансового ринку країни.

Зміна крісла дозволяє йому більш відверто коментувати ситуацію в Україні, часто даючи різкі оцінки. Зокрема, всупереч заявам української влади, він говорить про збереження високих ризиків подальшої девальвації гривні.

З "Європейською правдою" Андре Куусвек поспілкувався у Лондоні, під час конференції Invest in Ukraine, організованої "A7 GROUP".

– Як ви оцінюєте нинішню інвестиційну привабливість України?

– Важко оцінювати інвестиційну привабливість країни, в якій іде війна. У будь-якому випадку Україні потрібно більше уваги приділяти реформам – як у фінансовому, так і в інших секторах.

– Вони проводяться?

– Так, проте їхня реалізація стикається зі значними перешкодами. Справа в тому, що східноєвропейським країнам, які проводили подібні реформи в 1990-х роках, було набагато простіше. У них не було ані грошей, ані активів, проте не було і корупційної практики. Зараз подібні реформи реалізуються набагато складніше. Це як модернізація "Запорожця" до рівня "Фольксвагена" – завжди простіше купити новий "Фольксваген".

– Ключова дискусія в Україні – чи є помітні результати реформ за останні півроку. Як це виглядає з боку?

– Головне – я бачу надію. Проте дуже важко оцінити результати роботи уряду, що діє під час війни. Завжди є короткострокові завдання, які дуже важливі, і ними треба займатися в першу чергу. Потрібно забезпечувати армію й одночасно не допустити зриву соціальних платежів... Як результат – виконання багатьох важливих реформ було відкладено. В якості прикладу назву недавню вимогу НБУ про обов'язковий продаж компаніями-експортерами усього валютного виторгу. Я вважаю це рішення неправильним, і експортери зі мною погодяться. Однак НБУ потрібно вирішувати нагальні завдання! Тому відповім так: реформи, хоч і повільно, але рухаються в правильному напрямку. У мене немає сумнівів, що українська влада – і президент, і прем'єр-міністр, і голова НБУ, є патріотами своєї країни і ухвалюють в принципі правильні рішення.

– Чи можливе надходження інвестицій в Україну до закінчення бойових дій? Аналогічні приклади показували Грузія та Ізраїль.

– Теоретично це можливо. Однак ситуація в Грузії була простішою – бойові дії там були нетривалими, а головне – велика грузинська діаспора дуже активно популяризувала вкладення у свою країну. На жаль, в Україні такого не спостерігається.

– Локалізація конфлікту вирішить цю проблему?

– Щойно ситуація в Україні стане стабільною, з'являться і інвестори. Питання лише в ціні. Оскільки ризики в Україні будуть вищими, ніж у сусідніх країнах, вартість кредитів також буде більшою.

– Позитивний ефект від асоціації з ЄС зможе компенсувати ризики, пов'язані з подіями на сході?

– Цей ефект краще оцінити після закінчення бойових дій. Поки можна говорити, що досвід інших країн показує – позитивний ефект величезний.

– Які реформи в Україні стануть індикатором для інвесторів, що переконає їх вкладати в національну економіку?

– Мені дуже складно говорити про це, оскільки зараз я займаюся в ЄБРР дуже вузьким сегментом – реформами у фінансовому секторі.

– Добре, які реформи необхідні в цьому сегменті?

– Ми підготували для керівництва Нацбанку меморандум, в якому виклали наші пропозиції щодо модернізації української фінансової системи.

– Ви говорите про нинішнє керівництво НБУ?

– Ми почали переговори, коли Микола Удовиченко прийшов з Укрексімбанку на посаду заступника голови НБУ (працював заступником голови НБУ з лютого по серпень 2014 року. – ЄвроПравда). Ми почали таку роботу, але тепер працюємо з абсолютно іншим керівництвом. Тому наразі важко говорити про долю наших пропозицій щодо розвитку фінансового ринку і ринку капіталу.

– Чи є певні строки для підписання такого меморандуму?

– Спочатку ми говорили про вересень, але тепер терміни посунулися на жовтень. Що буде далі – подивимося.

– У чому суть ваших рекомендацій?

– Ми повинні знайти джерело, як фінансувати економіку без банківського сектора. Адже, як ви знаєте, банківський сектор зараз не в змозі забезпечити економіку коштами.

– Ви не очікуєте повернення європейських банків до України?

– Коротка відповідь – ні. Пішла нова хвиля глобального регулювання банківського сектора. Банкам ЄС і США збільшили вимоги щодо капіталу. Банківський бізнес став менш прибутковим, і кредитні установи вже не відіграватимуть такої великої ролі в економіці. Саме тому ми пропонуємо конкретні кроки щодо розвитку українського ринку капіталу.

– Що це за кроки?

– Треба поступово створювати місцеві структури, що розпоряджаються довгостроковими коштами. Це і страхові структури, і пенсійні фонди, і різні фонди управління активами. Також необхідно вирішити питання з тим, що в Україні зараз працює вісім бірж, але жодна з них не має достатнього потенціалу.

– Ви пропонуєте їхнє злиття?

– Я бачу два реальних шляхи. Перший – це прихід стратегічного інвестора. З усіх країн, де працює ЄБРР, потрібний для нормального функціонування розмір мають лише біржі у Москві, Стамбулі та Варшаві.

– Хто може бути таким інвестором?

– Ті ж біржі у Варшаві чи Відні. Світові тенденції свідчать, що великі біржі купують невеликі в інших країнах. Якщо ж цього не станеться, тоді до приходу інвестора біржа повинна бути державною – це другий шлях, і це цілком ймовірно у зв'язку з війною. Це дуже важливо, адже біржа займатиметься реалізацією державної політики у фінансовій сфері.

– Як можна розвивати пенсійні фонди, коли в Україні немає довіри навіть до банківського сектору?

– Я з цим зауваженням згоден, але ж і інші країни стартували зі схожої позиції. Вважаю, що впровадження пенсійних фондів доведеться проводити в обов'язковому порядку. Необхідно, щоб частина податків громадян йшла на їхні спеціальні рахунки в Пенсійному фонді.

– Але ж це удар по економіці країни! Пенсійний фонд і так дефіцитний. Накопичувальні рахунки лише ускладнюють цю проблему.

– Не обов'язково. Є приклад реформ в Естонії, де громадяни добровільно сплачують додатковий податковий збір, який лягає на їхні особисті рахунки. Однак в короткостроковій перспективі ця реформа буде непопулярною – громадяни сприйматимуть її як додатковий податок. З такою проблемою зараз зіткнулася Вірменія – подібна ініціатива викликала протести, в першу чергу – молоді. Вони кажуть: я не бачу свою старість у цій країні, я збираюся поїхати працювати за кордон, а тому навіщо мені платити цей податок. З подібними проблемами стикаються і уряди східноєвропейських країн. Наприклад, ця реформа зупинена в Угорщині.

– Чи можливі такі накопичення в Україні, особливо в умовах нестабільного курсу гривні?

– Це питання монетарної політики. Мені здається, що для НБУ головним завданням має бути не стримування валютного курсу, а зниження відсоткових ставок за кредитами у гривні до рівня валютних.

– Як це зробити без стабільної гривні?

– Необхідна така девальвація, після якої з'явиться розуміння, що чинників ослаблення курсу більше немає. Подібні кроки були проведені і в інших країнах.

– Останні події показують, що НБУ ледве справляється з курсом. Як його кроки з адміністративного утримання курсу відповідають вашим рекомендаціям?

– Я згоден, але, як я вже казав, є короткострокові завдання. Подібні кроки можливі під час паніки. Однак у довгостроковій перспективі курс валют не треба захищати. Тим більше – якщо є фундаментальні дані, які вказують на штучність курсу.

– А нинішній курс гривні можна назвати об'єктивним?

– Враховуючи останні макроекономічні дані в Україні, а також політичні події на сході, я не можу говорити, що подальша девальвація неможлива. Вона дуже ймовірна.

– Як у такій ситуації має поводитися НБУ? Оголосити про повільну девальвацію або рятувати нинішній курс?

– Це питання вибору стратегії. Головне, щоб регулятор прозоро пояснював свої дії. Він може контролювати девальвацію, і вона буде обмежена. Однак і за такої стратегії події на сході України можуть повністю змінити ситуацію, вивівши її з-під контролю НБУ.

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"