Посол Ісландії в Україні (за сумісництвом) Йон Балдвін Ганнібальссон – один з найвідоміших політиків острівної держави. У його послужному списку – пости міністра фінансів і глави МЗС, посла в США і Фінляндії. Статус ветерана дипкорпусу дозволяє йому бути більш відвертим в оцінках, ніж зазвичай можуть собі дозволити дипломати. Наприклад, Ганнібальссон може критикувати курс уряду Ісландії на остаточну відмову від вступу в ЄС.

В оцінці подій в Україні і активізації військових навчань Росії в Арктиці позиція Ісландії є неоднозначною. Підтримуючи Україну, там воліють говорити про громадянську війну в країні і виключно дипломатичний шлях виходу з кризи. Тим цінніша чітка позиція дипломата щодо відносин України та НАТО – в Ісландії готові підтримувати шлях України до Альянсу аж до повноцінного членства.

– Як ви оцінюєте нинішній стан відносин України та Ісландії?

– Незважаючи на те, що Україна та Ісландія знаходяться далеко одна від одної, але в умовах глобалізації всі ми – як маленьке село. В цілому жодних проблем у взаєминах наших країн немає, а отже, їхній стан можна назвати добрим.

Також зазначу, що хоча Ісландія не є членом Євросоюзу, проте ми маємо з ними тісні взаємини. Як ви знаєте, разом зі Швейцарією, Норвегією і Ліхтенштейном, ми уклали договір з ЄС про єдиний ринок. Як наслідок, можна сказати, що Ісландія на дві третини є членом ЄС.

– Насамперед – яка позиція Ісландії щодо подій в Україні?

– Якщо коротко – позиція Ісландії аналогічна українській.

Ми виступаємо за збереження територіальної цілісності України і, як член НАТО, ми підтримуємо всі рішення і дії Альянсу.

– Багато європейських країн відреагували на українську кризу збільшенням своїх військових бюджетів. А Ісландія?

– Ісландія – унікальна країна, оскільки у нас немає армії. А отже, немає і військового бюджету. Хоча ми були одним із засновників НАТО, наша роль у системі атлантичної безпеки полягала в тому, що до 1996 року на нашій території була морська база США. Зараз дія цього договору скінчилася і досі інтересу до його відновлення не було.

– Ви кажете, що Ісландія підтримує Україну. Які кроки в цьому напрямку ви бачите? І ще – чи готова Ісландія підтримати поглиблення співпраці України з НАТО, аж до членства в Альянсі?

– Якщо Україна захоче стати членом НАТО, Ісландія підтримає її. Однак дати конкретнішу відповідь на це питання неможливо, оскільки такої заявки Україна не подавала.

– Як в Ісландії інтерпретують нинішні події в Україні: як агресію Росії чи як громадянську війну?

– І те, й інше. Агресія з боку Росії є безумовною, в першу чергу щодо Криму. Але водночас ми бачимо в Україні елементи громадянської війни. І разом з тим ми вважаємо, що українська армія неправильно поводиться щодо громадян країни.

– У чому ви вбачаєте таке неправильне поводження?

– Я відповім на прикладі свого знайомого, який родом з Ісландії, але живе в Україні. Його сина призвали до української армії. При цьому брат його дружини, вона родом зі сходу Україна, зараз воює проти української армії. Тому я вважаю, що військового вирішення для закінчення цієї війни немає. Має бути знайдений політичний вихід.

– Ісландія підтримала територіальну цілісність України на Генасамблеї ООН. Якою буде її позиція, якщо на розгляд асамблеї буде винесено питання направлення до України миротворців?

– Я не знаю відповіді на це питання.

Ми підтримали територіальну цілісність України, оскільки порушення міжнародного права з боку Росії було безумовним. Однак я не знаю, чи існує можливість виправити це порушення.

Тому відповіді на це питання у мене немає.

– Розкажіть про позицію Ісландії щодо санкцій проти РФ.

– Ми прийняли пакет санкцій проти Росії, аналогічний тому, що було прийнято ЄС і Норвегією. Але примітно, що, на відміну від ЄС та Норвегії, Ісландія не потрапила під дію російських контрсанкцій. Ми чекаємо на це і жартуємо, що про нас просто забули.

Втім, хоча контрсанкції РФ і не діють щодо Ісландії, наші бізнесмени практично не ведуть операцій з РФ, оскільки не отримують звідти грошей.

– Що це значить – не отримують грошей?

– Це пов'язано з затримками оплати з боку росіян. Ісландський бізнес скаржився, що ці затримки можуть складати навіть по кілька місяців.

– Росія також активізує свою військову активність в Арктиці. Якою є позиція Ісландії з цього питання?

– Безумовно, ця активність нас турбує. Однак поки що особливих проблем немає. Питаннями, пов'язаними з Арктикою, займається спеціальна рада, куди входять вісім країн: США, Канада, Росія і північні європейські країни. Досі рада успішно вирішувала подібні проблеми. Хоча, повторюся –

загроза подальшої військової активності Росії в Арктиці нас турбує.

– Прокоментуйте нещодавню ситуацію з візитом на Шпіцберген російського віце-прем'єра Рогозіна, якому заборонено відвідувати Норвегію. На вашу думку, було порушення з його боку?

– Річ у тім, що статус Шпіцбергена, або, як ми його називаємо – Свальбарда, вельми специфічний. Він не є власністю ані Норвегії, ані Росії, ані будь-кого ще. Цей особливий статус було визначено у Версалі після Першої світової війни. Тому випадок з візитом російського чиновника дійсно є неоднозначним. Я припускаю, що його дії могли бути легальними.

– Кілька питань на економічну тему. Між нашими країнами вже кілька років діє режим вільної торгівлі. Як ви оцінюєте його ефект?

– Хороша новина – проблем у нашій торгівлі немає, все в нормі. Гірша новина – фактично відсутня сама торгівля.

Справа в тому, що Ісландія – невелика країн, наше населення навіть не мільйон – трохи більше 300 тис. осіб. Основні статті нашої економіки – енергетика і туризм.

– За рахунок чого, можна активізувати наші торговельні відносини? Наприклад, чи може бути затребуваний в Україні ісландський досвід в енергетиці?

– У нас дуже специфічний досвід в енергетиці – ми є одним із лідерів у сфері геотермічної енергетики. Тому ми можемо співпрацювати лише з країнами, що мають подібні природні ресурси, як ісландські гейзери. Це деякі країни Африки, Центральної Америки, Китай. Ми можемо їм допомогти більш ефективно використовувати гарячу воду, що виходить із землі. В Ісландії ця вода йде на опалення практично всіх будинків – замість нафти і газу, як в інших країнах. Значну частину електрики ми також отримуємо з пари.

Скажіть, а в Україні є подібні геотермальні ресурси?

– В невеликих обсягах, але є. Наприклад, у Західній Україні...

– В такому разі у нас є і перспективи співробітництва в енергетиці.

– Також хотілося поставити кілька питань щодо зовнішньої політики Рейк'явіка. Ісландія не дуже давно почала процедуру вступу до ЄС, але незабаром відмовилася від цього. Що було причиною зміни курсу країни?

– Причина – у зміні уряду в 2013 року. Якщо попередній уряд дійсно ставив за мету вступ Ісландії до Євросоюзу і подав відповідну заявку, то уряд, який прийшов замість нього, був проти таких планів.

Можна назвати три причини, з яких цей запит відкликали. По-перше, Ісландія не хоче втрачати контроль за своїми морськими ресурсами. По-друге, як я вже казав, Ісландія на дві третини вже інтегрована до ЄС. Однак стосовно ще однієї третини наші інтереси не збігаються. І по-третє, враховуючи нинішню кризу в ЄС, зараз не найкращий час для вступу.

– А в чому полягають суперечності між ЄС та Ісландією?

– В першу чергу, вступ до ЄС позбавить Ісландію незалежності у використанні морських ресурсів. Ісландські норми вилову риби істотно відрізняються від тих, що діють в Євросоюзі. По-друге, наші інтереси у співпраці з ЄС практично повністю задоволені завдяки нашій участі в Європейському економічному просторі.

Членство в ЄС, на думку нинішнього уряду, вже не додасть нових переваг, але призведе до певних проблем.

– Однією з цих проблем була вимога погасити борги збанкрутілих ісландських банків перед вкладниками з ЄС.

– Це була проблема лише одного банку, який за допомогою інтернет-банкінгу залучав депозити клієнтів з Великої Британії та Нідерландів. Це був приватний банк, і коли він збанкрутував, влада Британії та Нідерландів зажадала, щоб Ісландія повернула гроші їх громадянам. В Ісландії відбувся референдум. Природно, ця ідея не мала підтримки – нікому не подобається, коли з їхніх кишень виймають гроші. Потім був суд, арбітраж при Європейському економічному просторі став на бік Ісландії і в результаті іноземні вкладники отримали лише гарантований мінімум коштів. Більше цієї проблеми немає.

– І ще про ЄС. Яке співвідношення в ісландському суспільстві прихильників і супротивників вступу до ЄС?

– Тут є два аспекти.

З одного боку, якщо дивитися на опитування населення, то більшість ісландців виступає проти вступу до ЄС. З іншого боку, більшість громадян – за продовження переговорів з ЄС, за те, щоб була можливість винести це питання на референдум за три або п'ять років.

Це основна відмінність від позиції уряду, який виступає проти продовження переговорів з Євросоюзом. Громадяни ж не хочуть ставити крапку в переговорах і воліють зберегти можливість вступу до ЄС.

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"