Аліна Романовскі лише у березні була призначена координатором допомоги Європі та Євразії Держдепу США. Це її перший візит в Україну, за підсумками якого новий координатор має оцінити ефективність допомоги, що надають Сполучені Штати – а обсяг цієї допомоги зі зміною влади в Україні склав $440 млн.

Поки перші оцінки Аліни Романовскі досить сприятливі – вона відзначає успіх реформ в енергетиці та особливо у реформуванні правоохоронних органів. Це дозволяє Україні розраховувати на збільшення технічної допомоги США. Насамперед ця допомога буде спрямована Національному антикорупційному бюро, але в Держдепі не виключають можливості разом із ЄС надавати фінансову підтримку на оновлення держапарату.

– Насамперед розкажіть про ваш візит до Києва.

– Це мій перший візит в Україну на посаді координатора Державного департаменту США з надання допомоги країнам Європи та Євразії, на яку я була призначена у березні.

Вдала нагода – мій візит збігся в часі із самітом Україна–ЄС та економічною конференцією, яку проводив ваш уряд.

Саме тому цей візит був важливим для мене – я координую всю допомогу США цьому регіону, а до України зараз прикута особлива увага. Щоб оцінити реалізацію цих програм, я спілкувалася як з українськими урядовцями, так і з представниками громадянського суспільства – з усіма, хто дотичний до реалізації програм, що виконуються за технічної допомоги США. Насамперед – програм невійськового характеру. Наприклад, одразу після нашої розмови я планую зустрітися з керівниками проекту з підготовки нової транспортної поліції.

– Ви зробили наголос на програмах невійськового характеру? Чому? Не хочете акцентувати увагу на військовій співпраці?

– Військова допомога не повністю належить до моєї сфери відповідальності. Як мінімум, її курує ще низка людей, які більш компетентні саме в цих питаннях. Крім того, головною метою цього візиту були економічні та гуманітарні теми. Ми маємо дати оцінку, як просуваються наші провідні проекти: з реформування правоохоронних органів, просування демократії, конституційної реформи та ін.

– Ви вже склали враження, як реалізуються ці програми та чи потребують вони певної корекції?

– Проведена конференція була вдалою можливістю для міжнародних донорів оцінити успіх просування реформ в Україні.

Ми побачили низку успіхів, але також отримали уявлення, де є певне гальмування і потрібно докласти додаткових зусиль.

Хочу пояснити: ми маємо певну мережу технічних радників, які прикомандировані до різних держустанов України. У мене була можливість поспілкуватися з ними та почути їхню оцінку просування реформ в Україні.

– І як оцінюється перебіг реформ в Україні?

– Деякі реформи просуваються загалом за графіком. Як приклад – реформи енергетичного сектору. Є успіхи у реструктуризації "Нафтогазу", ми ділимося своїми напрацюваннями із енергозбереження. Другий приклад успішного впровадження реформ – царина верховенства права. Ми допомагаємо реформі системи судоустрою в Україні, наприклад, щодо програм перепідготовки суддів та прокурорів. Тут ми теж бачимо ефективне просування реформ.

Але водночас ми бачимо і повільні реформи. Природньо, якщо комплекс реформ охоплює такі широкі сфери, то для їх впровадження потрібно більше часу. Йдеться про реформи у сфері децентралізації – тут явно потрібно більше часу, оскільки необхідне активне залучення експертів та громадського сектору.

Загалом Україна вже твердо стоїть на реформаторському шляху. Залишилося зробити ще декілька додаткових кроків, які запевнять нас, що країна вже не зійде з цього курсу.

– І все ж таки, що є причиною такого гальмування? Технічні причини чи спротив діючих урядовців?

– Моє відчуття – це більшою мірою пов’язано з технічними механізмами, необхідними для впровадження таких, дійсно титанічних, змін.

Для нас очевидно, що і президент, і прем’єр-міністр віддані справі прокладання нового курсу для України. Те ж саме можна сказати і про міністрів економічного розвитку, а також фінансів, з якими я встигла зустрітися. Але всі ці процеси потребують часу!

– Скільки часу?

– Дуже доречне запитання, але його варто переадресувати самим українцям. Швидкість реформ залежить як від політичної волі уряду, так і від того, наскільки населення країни готове до змін.

Крім того, варто нагадати: сильна і здорова демократія вимагає постійних змін та реформ. Тому я не можу дати однозначної відповіді на це питання. Натомість я можу констатувати, що Сполучені Штати є абсолютно відданим партнером України у здійсненні реформ практично в усіх сферах. Ми не лише допомагаємо фінансово, але й привозимо консультантів, координуємо це із країнами Східної Європи, які вже мають успішний досвід реформування.

– Ви куруєте техдопомогу й іншим країнам Євразії. Як виглядає ситуація в Україні порівняно з їхніми реформами?

– В багатьох аспектах Україна виглядає лідером. Адже вона взялася за реалізацію драматичних змін, проводячи їх у дуже складних умовах, насамперед – маючи конфлікт на сході країни. Яскравий приклад – модернізація транспортної поліції. Це дуже складна справа, але процес просувається, і вже скоро ми побачимо результати.

Ми бачимо підтримку реформ у парламенті. Реформаторські законопроекти приймаються якщо не щодня, то щотижня. І це є свідченням цього, що процеси реформ просуваються правильно.

– Чи є у вас за результатами візиту до Києва розуміння, які програми потребують посилення? Або яких нових програм потребує Україна?

– Зараз тією чи іншою мірою ми присутні в усіх сферах, де проводяться реформи. Звісно, ми повинні продовжувати цю роботу, навіть робити більше, координувати свою роботу з іншими донорами – завжди є можливість робити більше. Але в цілому я можу сказати, що задоволена нинішнім рівнем нашої присутності в усіх секторах реформ.

Звичайно, щойно український уряд визначиться із напрямками нових реформ, ми одразу будемо вирішувати питання із направленням нових технічних спеціалістів та надання інших форм підтримки.

Також мушу зазначити – є сфера, де я відчуваю, що нам – і Україні, і США – точно буде необхідно збільшити свої зусилля. Йдеться про боротьбу з корупцією.

Ми готові підтримувати нові структури, спрямовані на боротьбу з корупцією, і я передбачаю, що наша підтримка у цій галузі зростатиме.

– Уряд вже надіслав свою заявку на збільшення допомоги в цій галузі?

– Попередні розмови з цього приводу у нас вже були. Тепер необхідно, щоб ці структури запрацювали і ми могли ідентифікувати їхні потреби.

– Ваша допомога передбачає лише консультації фахівців, або ще й фінансування?

– Йдеться про комплексну допомогу. До фінансової допомоги насамперед належить надання США гарантій на запозичення українського уряду. Такі гарантії вже було надано на суму $1 млрд, а зараз завершуються роботи з надання гарантій ще на таку ж суму.

Якщо Україна демонструватиме поступ у реформах та потреба у запозиченнях для макроекономічної стабілізації не зникне, країні можуть бути надані й нові гарантії.

Крім того, ми маємо низку програм, що містять у собі фінансування, наприклад, з підтримки малого і середнього бізнесу або підтримки ЗМІ та громадських організацій.

– Ноу– хау нинішньої конференції – обговорення участі міжнародних донорів у фінансуванні роботи нових українських чиновників. США готові долучитися до такої програми?

– Ми вже розпочали обговорення, що потрібно для реформування української держслужби. Тут я хочу зауважити, що деякі ваші сусіди – наприклад, Польща чи Словаччина – вже зробили цю роботу, а тому вони можуть поділитися з вами досвідом.

Щодо нашої участі можу зазначити: якщо Україна вирішить, що береться за масштабне реформування держслужби і бачить місце для американської допомоги в цьому процесі, ми безумовно це розглянемо. Але коли і в якому обсязі відбудеться ця допомога – це буде предметом для майбутньої дискусії.

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"