Боротьба з корупцією є однією з найважливіших реформ, які Україна має реалізувати для зближення з Євросоюзом.

Вона є одним із ключових елементів Контракту з розбудови держави (пакету реформ, на реалізацію яких ЄС виділив Україні грант у розмірі 355 млн євро). Кілька інших важливих речей, наприклад кількамільярдна макрофінансова допомога чи запровадження безвізового режиму, також залежать від досягнень у боротьбі з корупцією, зокрема від ефективності та незалежності нещодавно створеного Національного антикорупційного бюро та майбутнього Національного агентства з питань запобігання корупції.

Аби обговорити ситуацію в цій сфері, ми зустрілися з Марією Стоговою, керівником сектора боротьби з корупцією Представництва Європейського союзу в Україні.

– Україна зараз створює Національне антикорупційне бюро. Яким є поступ у цій сфері?

– Процес створення бюро перебуває на початковій стадії. Уже призначено голову цієї інституції та трьох заступників. Також зараз відбувається набір 100 слідчих та голів департаментів. Обрано також Громадську раду.

– Чи не здається вам, що поступ надто повільний? Відповідний закон було ухвалено минулого року; зараз уже червень 2015 року, а Бюро все ще не працює.

– Так, законодавчу базу для створення НАБ було ухвалено восени 2014 року – понад півроку тому. Були певні затримки у запуску процесу відбору голови цієї інституції.

Я би не сказала, що прогрес повільний – я би радше говорила про певні затримки, які в ньому були.

– Голову Бюро призначили, але антикорупційної прокуратури все ще не створено. Чи є там якийсь прогрес?

– Справді, щоб забезпечити функціонування Національного антикорупційного бюро та почати розслідування, слід створити антикорупційну прокуратуру. До Верховної ради вже подано проект поправок до процедури щодо відбору членів цієї інституції. Я сподіваюся, що відповідні законодавчі акти будуть ухвалені якнайшвидше, і затримок у створенні антикорупційного бюро вже не буде.

– Якими є рекомендації ЄС до цієї процедури?

– Одна з найважливіших речей для ЄС полягає в тому, що антикорупційна прокуратура має бути незалежною. Однак нинішній проект поправок до процедури відбору членів антикорупційної прокуратури встановлює таку процедуру: 5 членів призначає Верховна рада, і 5 членів – Генеральна прокуратура. Якщо взяти до уваги, що генерального прокурора призначає президент і що коаліція у Верховній раді також включає партію президента, така процедура може призвести до слабкого балансу сил.

За нинішнього законодавства не усунуто можливості чинити вплив на антикорупційну прокуратуру.

Я не кажу, що вплив буде неодмінно здійснюватися – але, без сумніву, ризик такого впливу існує.

Тому ЄС закликає український парламент знайти рішення, яке б дозволило зменшити цей ризик. Як саме ситуацію буде вирішено, звісно, є справою України. Але важливо, щоб на це питання звернули увагу.

– Зараз ми з вами говоримо про незалежність цих антикорупційних органів від влади. А як забезпечити їхню незалежність від бізнесових інтересів, від олігархів?

– Існують певні елементи, що підвищують незалежність Національного антикорупційного бюро –  зарплати для його службовців сягатимуть 60 тисяч гривень на місяць. Крім того, законодавство чітко забороняє втручання в процес розслідувань.

Звісно, ці запобіжники не можуть повністю гарантувати, що корупцію буде знищено і що ці службовці не отримуватимуть хабарів. Але в будь-якому разі ці запобіжники сприятимуть незалежності цих органів.

– Якою є роль громадянського суспільства у цьому процесі?

– Було відібрано Громадську раду Національного антикорупційного бюро. До неї входять 15 осіб. Троє з них братимуть участь у відборі слідчих та інших працівників. Вони також здійснюватимуть моніторинг за діяльністю Бюро.

– Чи можна сказати, що у цьому процесі українська влада активно співпрацює з громадянським суспільством?

– Друга спроба відбору членів Громадської ради була добре організованою та прозорою. Але перша спроба була провальною: у процесі інтернет-голосування одна й та сама особа могла проголосувати кілька разів.

На щастя, голова Національного антикорупційного бюро, пан Ситник, ухвалив мудре рішення і запустив процес голосування знову, виправивши недоліки. Він показав добрий приклад співпраці з громадянським суспільством і конструктивно сприйняв критику, яка лунала від громадянського суспільства. Тому під час другої спроби було запроваджено більше запобіжників проти зловживання процедурою.

Особливо тривожною є ситуація з Національним агентством з питань запобігання корупції.

Відбір представників неурядових організацій було організовано у спосіб, який громадськість багато критикувала і який може негативно вплинути на кінцевий результат, а відтак і на авторитет Агентства та рівень поваги до нього.

Неурядові організації висловили своє занепокоєння; 10 червня вони організували брифінг, де пояснили деталі того, що відбулося. З приводу цієї ситуації Transparency International звернулася до суду.

ЄС дуже багато уваги приділяє деталям, бо для Євросоюзу дуже важливо гарантувати незалежність нових органів. Адже це є передумовою надання Україні фінансової допомоги та запровадження безвізового режиму з ЄС.

– Чи не здається вам, що в деяких ситуаціях нинішня влада імітує практику влади часів Януковича, коли вона створювала залежні громадські ради, з "фейковими" організаціями та контрольованими рішеннями?

– Представники громадянського суспільства, з якими Представництво Євросоюзу постійно тримає контакт, вважають, що саме це і відбулося в процесі відбору представників неурядових організацій до виборчої комісії Національного агентства з питань запобігання корупції.

Існують спроби мати залежних членів комісії, що, звісно, загрожуватиме незалежності цього органу та дуже сильно зменшуватиме довіру всього українського суспільства до цієї інституції.

– Повернімося до функцій Агентства з питань запобігання корупції. Як, власне, воно перешкоджатиме корупції?

– Агентство опікуватиметься деклараціями про статки державних службовців, а також питаннями конфлікту інтересів та процесом реалізації антикорупційної стратегії.

– Але раніше держслужбовці уже подавали декларації доходів. У чому головна відмінність нових вимог?

– Головна відмінність (її має запровадити Національне агентство з питань запобігання корупції, якого ще немає) полягає в тому, що ці декларації подаватимуться в електронний, а не у паперовий спосіб. Іншими словами, вони будуть відкриті для громадськості.

Це дає можливість громадянському суспільству моніторити статки державних службовців. Буде значно простіше визначити, чи містяться в цих деклараціях якісь проблеми.

– Що станеться, якщо Україна не виконає рекомендацій ЄС щодо цих антикорупційних питань?

– Для України та її громадян дуже важливо, щоб і Національне антикорупційне бюро, і Антикорупційна прокуратура та Національне агентство з питань запобігання корупції були ефективними та незалежними. Надання фінансової допомоги від ЄС залежить від поступу України в дотриманні цих умов.

Більше того, не лише програми фінансової допомоги, але й запровадження безвізового режиму залежать від поступу в антикорупційних реформах.

– Чи можна сказати, що якщо Україна не забезпечить незалежність цих антикорупційних органів, безвізовий режим з ЄС буде знову відкладено?

– Існує технічний процес, в якому оцінюється поступ України у виконанні умов запровадження безвізового режиму. Але, без сумніву, якщо Україна не забезпечить незалежність антикорупційних органів, оцінка умов, пов'язаних з боротьбою проти корупції, буде негативною, і звіт ЄС говоритиме про те, що умови не виконані. Так само вся наша фінансова допомога також залежить ефективної роботи та незалежності цих антикорупційних органів.

– Якими є найкращі приклади протидії корупції в ЄС та його державах-членах, що можуть спрацювати в Україні?

– Я з Естонії, тому я вірю в усе, що стосується електронного врядування та інтернет-технологій. Це шлях до зменшення корупції, принаймні в адміністративних послугах; це можливість зробити їх прозорими, простими та небюрократичними.

– Наприклад?

– Наприклад, паспорти. Тут, в Україні, якщо вам потрібно подати документи на паспорт, ви витрачаєте півдня для того, аби кудись поїхати та заповнити необхідну форму. Потім ви маєте повернутися в паспортний стіл та отримати паспорт.

Мені, як громадянці Естонії, достатньо було, навіть перебуваючи в Києві, просто надіслати електронний запит про те, що я хочу отримати паспорт. Через два дні я отримала повідомлення на мою електронну скриньку, що мій паспорт готовий, і я можу його забрати.

Натомість в Україні потрібно витрачати багато часу для заповнення всіляких паперових форм, для відвідування певних структур тощо. Я також бачила, як мої колеги з України витрачали півдня для подання податкової декларації. В Естонії це можна зробити через інтернет.

– Створення антикорупційних органів є лише частиною більшої картини боротьби проти корупції. Адже потрібно зменшити можливості для корупційних дій, наприклад, зменшивши контролюючі чи наглядові функції держави. Чи здається вам, що Україна здійснює якийсь прогрес у цій сфері?

– Моніторинг реформ у цій сфері здійснюється Національною радою реформ. У неї є певна таблиця індикаторів; якщо ви подивитеся на цю таблицю, ви побачите, що, на жаль, досягнуто було небагато. Багато чого ще треба зробити. Дерегуляція є частиною цієї картини: деякі кроки були зроблені, але потрібно зробити більше.

Інтерв’ю опубліковано у співпраці з Бюлетенем Представництва ЄС в Україні.