Гері Горлік – американський юрист українського походження. Він вважається провідним фахівцем у світі у сфері міжнародної торгівлі, утримуючи лідерство в двох всесвітніх юридичних рейтингах: Euromoney/Institutional Investor та Who's Who Legal.

Його досвід і знання "кухні СОТ" дозволяє оцінити досягнення і помилки України як члена Світової організації торгівлі. За словами юриста, хоча Україна нещодавно приєдналася до СОТ, вона вже встигла створити в організації ряд прецедентів, що, на жаль, далеко не завжди позитивно впливають на наш імідж.

Також Гері Горлік оцінив перспективи торговельних суперечок щодо численних випадків дискримінації з боку Росії. При цьому поради юриста однозначні – "торгові війни" РФ з Україною повинні розглядатися в органах СОТ. Хоча це довгий процес, який може навіть зайняти чотири роки, у СОТ є дієві механізми, щоб змусити порушника відмовитися від дискримінації.

Прикладом може бути протистояння з Євросоюзом, який вже відкрив два кейси щодо дій РФ та готує нові.

– Часто кажуть, що у України поганий імідж в СОТ, і це велика проблема для країни. Чи так це?

– Перше, що необхідно розуміти про СОТ – це маленька організація. Хоча вона включає в себе більше 160 країн, місія кожної з них досить невелика. У підсумку весь штат організації включає в себе близько тисячі людей, які добре знають один одного.

Як і в будь-якому іншому клубі, тут існують правила і процедури, яких слід дотримуватися. Кращою характеристикою цих правил може бути японський термін, який означає пересаджування дерева. Це набагато складніше зробити, ніж його зрубати, потрібно зберегти всі корені, підняти велику кількість землі. Це дуже складна робота, яка вимагає великої уваги.

Так само і СОТ – будь-яке ухвалення рішення в організації вимагає довгих консультацій між представниками різних країн, врахування всіх попередніх домовленостей. Тільки тоді рішення може бути прийнято.

Україна запропонувала переглянути умови свого членства в СОТ. Це легальна процедура, але вона не прописана в правилах. І ця заявка дуже здивувала багатьох, оскільки їй не передувала робота з іншими учасниками організації. Були й інші подібні речі.

Однак Україна не є порушником правил СОТ, новий уряд декларує прагнення дотримуватися всіх правил організації, а тому говорити про погане її сприйняття в організації не доводиться. Тим більше – зараз Україна має величезний рівень підтримки, у тому числі в СОТ.

– Україна в декілька разів скоротила перелік позицій, за якими вона хоче домогтися перегляду. Які шанси на успіх має така скорочена заявка?

– Поки говорити про такі шанси дуже важко, оскільки ключовим завданням СОТ є зниження митних тарифів у всьому світі, а не їх підвищення. Збільшення тарифів суперечить ідеології СОТ, якщо не йдеться про товари, які є шкідливими для навколишнього середовища, такі як тютюн.

– Україна відзначилася і в тютюновій суперечці СОТ, подавши заявку на консультації з Австралією щодо скасування її антитютюнового закону. Хто правий у цій суперечці, і чи відповідають антитютюнові обмеження, введені Австралією і Францією, принципам СОТ?

– Тютюн є унікальним товаром, оскільки його шкоду науково доведено. Тому звичайні правила СОТ не зовсім стосуються його.

Цікава колізія – майже всі країни СОТ також є членами Всесвітньої організації охорони здоров'я. Якщо заявку України буде задоволено, це суперечитиме зобов'язанням, які взяли ці країни в рамках організації.

Ще один момент: всіх здивувало, що ця заявка була подана вашою країною. Її можна було очікувати від Гондурасу, Куби чи іншої країни-імпортера тютюнової продукції. Україна не є такою. З точки зору права – це цікавий прецедент, оскільки всі найбільші виробники тютюну зареєстровані або в США, або у Великій Британії, або в Японії. Жодна з цих країн проти австралійського закону не виступила. Натомість ми побачили, як тютюнові компанії, які не змогли пролобіювати таку заявку в своїх країнах, виступають через третю країну. Тому я називаю цю заявку України дуже цікавою.

Це унікальний приклад, коли країна лобіює в СОТ інтереси компаній інших країн. Швидше за все, це пов'язано з тим, що тютюнові компанії не змогли пролобіювати таку заявку в таких країнах.

– Ви безпосередньо стверджуєте, що ця заявка була пролобійована транснаціональними тютюновими компаніями?

– В Женеві це ні для кого не секрет. Ми ж бачимо, як юристи однієї з тютюнових компаній спілкувалися з представниками української делегації.

– Що ж це за компанія?

– На жаль, цього я сказати не можу. Ще хочу сказати, що це все ж не є порушенням. Будь-який член СОТ може так вчинити, якщо вважає це корисним для своїх виробників.

– Нещодавно членом СОТ стала Росія, встигнувши при цьому піти на значні порушення норм організації. І складається враження, що ці порушення сходять їм з рук...

– В СОТ є значно розвинена система вирішення спорів. Зазвичай такі юридичні суперечки і пов'язані з ними процедури тривають 3-4 роки. Щодо РФ є два юридичних кейса, які веде ЄС, і швидше за все, виникнуть нові.

Варто зазначити, що вони з'явилися не з політичної кризи відносин РФ і ЄС, а саме через порушення Росією норм СОТ. Найвідоміший приклад – російська політика обмежень щодо ввезення продуктів харчування. СОТ не передбачає можливості для таких заборон без наукового обґрунтування шкоди такої продукції. Це правило було порушено Росією.

Багато років тому, коли я був приватним юристом, я вів подібний кейс – США проти ЄС. Можу сказати, що вирішення такого спору забирає певний час, однак СОТ має найкращий механізм вирішення таких проблем.

– Тобто на рішення СОТ щодо російських контрсанкцій можна чекати приблизно за три роки?

– Загалом, так. Хочу ще зазначити, що ЄС і США зазвичай відкривають кейси в СОТ у випадку, коли вони повністю впевнені в успіху. І вони, як правило, виграють їх.

– Однак чи зможе СОТ домогтися виконання такого рішення, якщо РФ не має наміру відмовитися від заборони?

– В такому разі набувають чинності інші механізми СОТ. Країна, що виграла, отримує право підвищити мита на експорт переможеної країни. Оскільки РФ експортує до ЄС, її товари обкладатимуть більшим митом.

Цей механізм успішно відпрацьований СОТ і є ефективним.

Наведу приклад: у 2003 році США прийняли рішення про підвищення мит на імпорт сталі. Це було політичне рішення, і всі про це знали. ЄС оскаржив це рішення і виграв. У результаті ЄС пригрозив підвищити мита на експорт з США, і протягом п'яти днів високі тарифи на сталь були скасовані США.

– У відносинах України з РФ проблеми в іншому – наш експорт блокується за рахунок нетарифних бар'єрів. Наприклад, на підставі необ'єктивних, як ми вважаємо, рішень санітарного відомства РФ. Які перспективи такого кейса?

– Сфера продуктів харчування є найбільш регульованою в СОТ, оскільки у багатьох країн була спокуса використати такі механізми для обмеження імпорту. Тому СОТ накопичив великий досвід вирішення таких спорів.

В таких моментах СОТ керується двома принципами. По-перше, такі обмеження повинні бути анонсовані заздалегідь. Тому що якщо виробник вже привіз продукцію до кордону і дізнався про заборону, він отримав чималі збитки.

По-друге, будь-яке таке рішення повинно базуватися на наукових висновках. Часто ми бачимо, що РФ приймає рішення, які не базуються на таких наукових доказах, а мають геть інші мотивації. Якщо стосовно обмежень проти українського експорту таких обґрунтувань теж немає – у вас дуже великі шанси виграти такий спір у РФ.

При цьому українська проблема – не унікальна. Подібні претензії до РФ мають і багато інших країн. Тут є цікавий момент. Росія стала членом СОТ зовсім нещодавно, навіть пізніше, ніж Україна. При цьому до її дій спочатку було багато претензій. Західні країни могли пред'явити такі претензії Росії вже в перший день її членства в СОТ.

Проте зазвичай країні-новачкові перші рік-два не пред'являють претензій, а тим більше – не доводять їх до судових розглядів. Тому поява нових претензій до РФ означає, що терпіння членів СОТ щодо Росії поступово вичерпується. І в цьому плані Україна може знайти багато союзників, залучаючи їх до вирішення спору з РФ.

– Ви рекомендуєте приєднатися до чинного спору?

– Ні, Україна може подати свою заявку до СОТ, залучаючи до неї нові країни. Тут необхідно правильно обрати стратегію. Зазвичай перед поданням позову правові команди різних країн проводять консультації, визначаючи, позов від якої країни має більше шансів на успіх. Зазвичай великі країни, такі як США чи ЄС, намагаються не подавати позов від себе. Потрібні країни менші та бідніші. Україна, з точки зору СОТ, теж досить заможна країна. Ідеально було б, якби подібні порушення з боку РФ фіксувала б така країна, як Бангладеш – такий кейс мав би кращі шанси на успіх.

Втім, як я вже казав, зараз у СОТ дуже високий рівень підтримки України, а тому, можливо, оптимальним варіантом було б подання заяви від свого імені.

– Такий розгляд також займе три-чотири роки...

– Так, проте вже протягом 12-18 місяців можна отримати інформацію, якими є шанси на успіх.

– Що це дає, враховуючи, що експорт все одно буде заблоковано?

– Бізнес отримує можливість планувати свої дії, в тому числі і щодо майбутньої роботи на цьому ринку. Часто це може бути дуже важливо для компаній. Однак зараз ми не бачимо особливого інтересу ЄС до російського ринку – низька ціна нафти вже не дозволяє добре заробляти на цьому ринку.

– Що б ви порадили українській владі? Як посилити роботу країни в органах СОТ?

– Дуже добре, що українська влада розуміє необхідність роботи в рамках СОТ і має намір покращувати імідж країни в організації. Можу ще порадити підтримувати на високому рівні своє представництво при СОТ – і в фінансовому плані, і в питанні персоналу. Варто взяти приклад з таких країн, як Бразилія, яка регулярно проводить ротації персоналу свого представництві. Це дозволяє великій кількості їхніх дипломатів розібратися в роботі механізму СОТ і згодом ефективно його використовувати.

Також я порадив би уважно вивчати досвід низки невеликих країн, таких як Нова Зеландія або Чилі, які, незважаючи на свій невеликий розмір, мають непропорційно велику вагу в структурах СОТ.

І ще – уважно стежте за перебігом переговорів ЄС і США про зону вільної торгівлі. За п'ять років цей режим запрацює, об'єднавши близько 70% світового ВВП. Україні потрібно бути членом цієї торгової системи і мати з неї численні вигоди.

– І наостанок – особисте запитання. Судячи з прізвища, у вас є українські корені. Це так?

– Так, мої батьки залишили Україну в 1902 році. Вони жили у сьогочасній Полтавській області.

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"