"Європейська правда" публікує обрані фрагменти онлайн-конференції Єгора Божка, в.о.керівника української місії при НАТО, яку наше видання провело четвер ввечері.

– Чи можливе повернення Україні ядерного статусу?
– Яким є справжнє ставлення до росіян в Брюсселі?
– Чому Грузія має високий рівень готовності до вступу в НАТО?
– Коли Україна матиме схожий рівень готовності і які зміни доведеться провести?

Про це  та інше – у прямій мові українського дипломата

* * * * *

За нового рівня загрози тероризму співпраця України і НАТО буде поглиблюватися. У нас немає іншого варіанту, адже загрози у нас – спільні і треба разом шукати шляхи, як на них реагувати

Генеральний секретар НАТО вже заявив, що ці теракти не залякають євроатлантичну спільноту, вона продовжить спільно боротися з тероризмом. І, як сказав президент України, наша держава також готова долучитися до цих спільних зусиль – адже нам відомо, що таке тероризм.

Про позицію НАТО щодо російської агресії

Категорично не погоджуюся з тими, хто каже, що події на Сході України в НАТО називають виключно українським питанням. Навпаки –

В НАТО неодноразово чітко артикулювали, що події на Донбасі є російською агресією.

Всі спроби Росії переконати в світову спільноту в тому, що там нема російських військ та зброї, не призвели до результату. Союзники одностайні – події на Сході Україні та в Криму – це російська агресія.

Я не хотів би коментувати особистісне, але загальна атмосфера, яку я спостерігаю в штаб-квартирі НАТО – це абсолютно повне нерозуміння дій російської сторони, невизнання і несприйняття їх.

Між нами, українськими дипломатами, та дипломатами російської місії в Альянсі контактів на сьогодні немає. Російські колеги нас просто уникають. Натомість вони концентрують свої зусилля на роботу з іншими країнами, при цьому ніколи не хочуть зустрічатися в тристоронньому форматі.

Може, просто наміри і тактика полягає в тому, щоб цивілізований світ чув тільки російську риторику. І щоб ця російська риторика одразу не супроводжувалася відповідними коментарями, поясненнями і спростуваннями з українського боку. Бо якщо ви запустили пропагандистську машину, то всій цій машині легше працювати соло, ніж в дуеті або квартеті чи тріо.

Про перспективу членство в НАТО
і відповідальність Меркель за "ні" Україні та Грузії
на саміті НАТО в 2008 році

До членства НАТО треба підготуватися.

Україна ж не була готова ні тоді, 2008 року, ні зараз.

Нам потрібно привести ЗСУ у відповідність до стандартів НАТО. Членство в НАТО – це не тільки гарантії захисту, а й обов’язки. Україна має переконати в тому, що може захищати і себе і союзників

В Бухаресті в 2008 році союзники чітко сказали, що Україна, а також Грузія будуть членами НАТО.

Коли це станеться? Це залежить від внутрішньої готовності наших двох країн до такого відповідального кроку, а також політичної і безпекової ситуації.

Мушу зазначити, що Грузія з технічної точки зору на сьогодні є більш готовою до вступу в Альянс, ніж Україна.

Після Бухарестського саміту грузинська сторона не гаяла часу, а одразу приступила до серйозних і глибинних реформ у оборонному і безпековому секторі, в Збройних Силах. В цих процесах грузинська сторона отримала вагому дорадчу і практичну допомогу з боку НАТО.

На сьогоднішній день ми військові Грузії готові діяти на тому рівні, на якому це вимагається від країни-члена НАТО.

Про повернення Україні ядерного статусу

Я не думаю, що повернення ядерного статусу є правильним питанням.

На фоні того, коли весь світ намагається зменшити ядерні арсенали, порушувати питання про їх відновлення і розвиток – це ставати в один ряд з такими країнами, якою до певного часу був Іран.

Я не думаю, що ядерний статус і ядерна зброя є аргументом в сучасному світі.

Особливо в тому світі, коли дуже швидко розвивається феномен гібридних війн.

Тому що війна на сьогодні розгортається не на стратегічному рівні, а на тактичному.  І тому що ефективна протидія загрозам гібридної війни полягає в тому, щоб мати високомобільні й високотехнологічні Збройні Сили, а не громіздкий ядерний арсенал, утримання якого до того ж коштує дуже серйозні гроші.

Про ключову проблему
у стосунках України та НАТО

Протягом довгого часу існування відносин за альянсом; співробітництва, особливого партнерства між Україною і НАТО, то головна  проблема полягає в тому, що

весь цей час по факту або одна сторона, або інша лише імітувала довіру.

Щоб розвивати дійсно змістовне співробітництво і поглиблювати його, треба мати довіру, і довіру справжню, а не удавану.

Мені дуже приємно сказати, що після останнього візиту генерального секретаря НАТО до України у вересні цього року базові елементи взаємної  довіри, принаймні на вищому політичному рівні, встановлені. Наше спільне завдання – цю основу розвивати і перетворити її на дійсно міцний фундамент.

Тому що тільки за такої довіри можна говорити про якусь інтеграцію в принципі.

Про відбудову Військово-морських сил.

Ми з експертами морського командування НАТО розробляємо дорожню карту взаємодії з відновлення Військово-морських сил України. Нагадаю: після нападу РФ на Крим, після того, як у нас були вкрадені й захоплені низка кораблів, після того як ми лишилися доступу до наших штабів ВМС, які були розташовані в Криму, ми мали почати все з нуля.

Водночас цей процес не може розглядатися відокремлено від комплексного процесу реформування Збройних Сил України відповідно до стандартів НАТО.

Я повторю слова президента України, а також зміст програми президента Україна 2020.

Ми орієнтуємося на 2020 рік в питанні повного реформування Збройних Сил,

в тому числі й Військово-морських сил України, відповідно до стандартів НАТО.

Очевидно, що максимальні результати цього процесу можна очікувати десь в цей період.

Про реалістичність плану змінити армію за 5-6 років

Є два треки реформ, необхідних для досягнення стандартів НАТО. Перший – виконання Угоди про асоціацію з ЄС (економічні реформи, реформування соціальної сфери, правоохоронної системи) – адже у НАТО точно такі вимоги.

Ще один набір критеріїв – це критерії у сфері оборони та безпеки, рівня розвитку українських збройних сил. Є чіткий набір критеріїв. Їх можна узагальнити одним словом – взаємосумісність.

Щоб зрозуміти про що ми говоримо,  варто просто глянути на екіпірування простого солдата НАТО і порівняти його з тим, як екіпірований солдат ЗСУ. А по-друге – на те, яка військова техніка стоїть на озброєнні країн-членів НАТО і на озброєнні Збройних сил України.

От коли пересічний громадянин побачить оновлені Збройні сили України, коли буде прагнути служити в них, коли о солдат будуть реальні навички і вміння, достойна винагорода праці, коли це буде престижно – тоді ми і побачимо відповідність України цьому набору критеріїв. 

Чи це реально за 6 років?

Принаймні такі терміни прописуються у стандартах перехідного періоду, який визначається НАТО. В попередні періоди, коли ми говорили в Брюсселі, що маємо намір провести реформу за два роки, нам відповідали, що це нереально. Зараз, коли йдеться про 5-6 років, в НАТО кажуть, що це цілком можливо.

Всі нові країни-члено НАТО пройшли саме через такий період.

Про окремі конкретні напрямки реформи ЗСУ

Над прозорістю і підзвітністю оборонних інституцій України нам, звичайно, ще треба попрацювати. Я не хочу сказати, що ми пасемо задніх у цьому питанні. За останні півтора роки дещо було зроблено в цьому напрямку, але це – лише початок.

Що стосується структури ЗСУ і того, чи відповідає вона стандартам НАТО. У порівнянні з тим, що ми мали два роки тому, ми просунулися дуже серйозно вперед. Але повноцінний розвиток і повна реорганізація ЗСУ за стандартами НАТО – це середньострокова перспектива.

...Є рекомендації альянсу щодо реформи системи військової освіти в Україні, і ми вже більше року ми спільно з НАТО активно працюємо над цим.

Цей процес визнаний військовим відомством нашої держави як один з найважливіших.

Військові ВНЗ України активно взаємодіють з профільними ВНЗ країн-членів НАТО, особливо – тими, які є найближчими до нас за духом, історією та територіальним розташуванням. Я маю на увазі Польщу, яка є країною-лідером у цій програмі.

Освіта має бути орієнтована не на процес, а на результат. Щоб курсант вчився не заради диплома, а отримував реальні знання сучасної тактики ведення бойових дій та протидії загрозам.

Вкрай важлива – мовна підготовка. Це – питання взаємосумісності українського офіцера з його колегами з країн-членів НАТО. Не маючи можливості розмовляти, важко діяти спільно.

Ще один важливий напрям – це підготовка сержантів. Адже від того, як сержант буде виховувати солдатів, багато в чому залежить, як цей солдат піде далі і чи залишиться взагалі в Збройних силах.

Невійськовий компонент співпраці з НАТО

Найактуальніші сфери – планування на випадок надзвичайних ситуацій, тобто реагування на катастрофи, а також наукова співпраця.

Україна на цих двох напрямках є передовим партнером Альянсу.

ДСНС України є доволі активним партнером Альянсу в питанні спільного реагування на надзвичайні ситуації. 

А наукові установи України за минулий рік вийшли на 1 місце в обсягах отримання грантів від НАТО на реалізацію наукових проектів.

Примітно, що до 2014 року флагманом  у цьому питанні була Росія, яка дуже активно використовувала механізм програми НАТО "Наука заради майбутньої безпеки" для отримання грантів на реалізацію власних наукових проектів.

І це в тій ситуації, коли РФ на кожному кроці заявляє, що Альянс є ворожою до неї організацією!

(про ідею хабу з питань кібербезпеки)

У нас є спеціальний трастовий фонд НАТО для допомоги у розвитку національної системи кіберзахисту в Україні. І робота тут ведеться доволі активна і результативна.

Погодьтеся, кібер-хаб наразі є не найбільш актуальною потребою України. Нам до цього рівня треба вирішити спільно з НАТО ще багато інших завдань більш базового характеру. Але питання створення кібер-хабу або чогось подібного, не виключаю, згодом може вийти на порядок денний наших спільних дій в рамках трастового фонду.

Про допомогу з питань розмінування

Потреба у розмінуванні (на Донбасі) є шаленою.

Проросійські терористи не гребують нічим, ховають вибухівку навіть у іграшки. Національних потужностей недостатньо для розмінування.

Після того, як Росія захопила частину території Донецької та Луганської областей, то ми втратили частину своїх потужностей з розмінування, позаяк були втрачені відповідні технічні можливості.

Партнери з НАТО прийшли нам на допомогу. Вже реалізується пілотний проект з повного відновлення піротехнічних підрозділів ДСНС Луганської та Донецької областей, вони будуть забезпечені сучасним обладнанням. Проект повністю реалізується за кошти НАТО, до речі, в рамках проекту "Наука заради миру".

Вже понад 130 фахівців з України пройшли перепідготовку у рамках підвищення кваліфікації.

Окрім того, спеціально для України розроблено окрему програму з відновлення потужностей з розмінування і вона наразі реалізується.

Чи буде зрештою створено трастовий фонд НАТО з цього питання, чи не трастовий фонд, а інша форма фінансування – це для нас не є прицповим.