Восени 2015 року стало відомо про несподівану відставку Кальмана Міжеї, глави консультативної місії ЄС (КМЄС), завдання якої – реформа українського сектора цивільної безпеки.

Дипломат не розкриває причини ротації – в розмові з ЄвроПравдою він зазначив лише, що "ситуація змінилася", та додав, що є й особисті мотиви для відпочинку – в січні в нього має народитися дитина.

Між тим статус керівника місії, який іде з посади, дозволив Міжеї бути дещо відвертішим. Тепер вже колишній глава КМЄС (з 1 грудня він вже не виконує ці обов’язки, а інтерв’ю відбулося в останні дні його перебування в Україні) розповів ЄвроПравді про проблеми українських реформ, про небезпеку їх розвороту та про найбільшу загрозу новій поліції та прокуратурі.

"Важливішою за реформу поліції є зміна прокуратури"

– Спробуємо підбити підсумки вашої роботи. Чого досягла місія?

– На мій погляд, чимало. Особливо – беручи до уваги, що ситуація справді була дуже складною. Наприклад, закон про поліцію – не бездоганний, але загалом правильний крок до європейських стандартів. І ми доклали дуже багато зусиль, щоби змінити його під час розгляду в Раді.

Але треба бути свідомим: поки що зарано говорити про незворотні реформи.

Хоча добре, що процес розпочався.

Хатія Деканоідзе (новий керівник поліції. – ЄП) сформувала пріоритети реформ, з якими ми в цілому погоджуємося.

Ми працюємо з МВС і на технічному, і на політичному рівні. Та надалі потрібно більше координації дій ЄС з американцями і канадцями.

Ви знаєте, як було досі – американці займалися патрульною поліцією, ми сконцентрувалися на експерименті в Самборі (де була перебудована поліція в межах невеликого міста. - ЄП), Канада допомагала то там, то тут.

Тепер у нас є можливість діяти інакше. Керівник поліції налаштована на реформи і може здійснювати координацію допомоги.

Та, на мою думку, важливішою за реформу поліції є зміна прокуратури.

Тут зміни теж почалися, але вони надто повільні, є забагато спротиву. До того ж, від літа ми всі чуємо про глибокі внутрішні конфлікти всередині прокуратури.

Менше з тим, наша місія допомогла влаштувати тестування для процедури відбору кандидатів на посади в місцевих прокуратурах, і так само ми допомагаємо під час відбору кандидатів на посади в антикорупційній прокуратурі.

"Хочете бути новим прокурором?
Будь ласка, але ніхто не обіцяє, що ви проживе на зарплатню"

– Але давайте поговоримо не лише про успіхи, а й про невдачі. Експерти критикують ефективність КМЄС.

– Критикують не нас, а мандат нашої місії.

– Та ні, зауважень більше. Дослідження ІСП каже про повільну реакцію на запити Києва, про недостатню допомогу...

– І більшість цих зауважень стосуються саме мандату. Нехай не всі, але майже всі. І ми вже зараз намагаємося вирішити цю проблему.

Мандат нашої місії передбачає роботу над стратегічними змінами у секторі цивільної безпеки. Однак автори мандату не врахували реалії України.

Для стратегічних змін потрібні конкретні успішні проекти. Так, нова поліція – це проект.

Нам вдавалося дещо відхилятися від мандату – ми би не змогли здійснити "самбірський експеримент" або інші речі, якби дослівно дотримувалися повноважень. Але одночасно ми ініціювали в Брюсселі переговори щодо зміни мандату КМЄС.

Особисто я хотів би, щоби місія отримала повноваження не лише бути долученою до реформ на найвищому рівні, але й брати участь в їх реалізації. Бо саме такі реформи, як патрульна поліція, стають рушієм змін в країні.

Та якщо ви спитаєте мене, який з правоохоронних органів ви маєте реформувати задля справжніх змін, щоби змінити логіку системи з пострадянської на європейську, я без жодних сумнівів відповім – прокуратуру.

– Ви вже зараз фінансуєте реформу прокуратури, та я б не сказав, що ця робота надто успішна. Під 90% "нових" прокурорів, яких зараз обирають на відкритому конкурсі, виявляються людьми з прокурорської системи.

– Не 90%. За нашою інформацію, близько 75%. Але я погоджуюся, це надто багато.

І я можу пояснити, в чому проблема. Реформи в Україні досі не включають мотивацію. Хочете бути новим прокурором? Будь ласка, але вам ніхто не пообіцяє, що у вас буде можливість прожити на зарплатню, що у вас буде впевненість у завтрашньому дні.

Україна нині проводить протилежний відбір, за якого в прокуратуру йдуть ті, хто має... скажімо так, приховані наміри.

Доки це буде так – нічого не зміниться. І це мене дуже турбує. Ніхто не опікується стимулами для того, щоби чесні професіонали, юристи намагалися піти на цю роботу. І тому справді є ризик, що стара "корпоративна культура" залишиться в прокуратурі, попри набір нових місцевих прокурорів.

І цей програш обійдеться Україні дуже дорого.

– Якою має бути ця мотивація?

– Звісно ж, це гідна зарплатня. А ще – гарантії того, що у вас є перспектива кар’єрного зростання. Але в основі все ж має бути достатньо висока заробітна платня.

"На таку зарплатню в поліцію підуть
тільки невдахи та корупціонери"

– Чому ж Україна цього не робить?

– Реформу ініціювали в ГПУ, її рушіями були (заступники генпрокурора) Сакварелідзе та Касько. Але ж зарплати призначають не в ГПУ, це – в руках уряду. Як ми знаємо, було урядове рішення зберегти зарплати (працівникам прокуратури) на нинішньому рівні.

Я розумію, що бюджет України нині дуже хиткий. Я не коментуватиму це урядове рішення, але я вважаю, що питання зарплатні має бути вирішене.

Ми, звичайно, помітили і рішення уряду від 18 листопада про те, що зарплатня поліцейським лишилася на жалюгідному рівні.

Я вважаю, що тепер уряд – разом з ЄС – має дуже швидко, навіть терміново, відпрацювати схему, за якою для реформованої частини державного апарату – включно з судовою системою, з прокуратурою – має бути вирішена проблема гідної зарплатні.

– Але чому ми – і Україна, і ЄС разом з нею – довели ситуацію до критичного стану? Я кажу про частину відповідальності ЄС, адже ви чудово розуміли, що без грошей набір нових прокурорів перетвориться на профанацію!

– Я на кожній зустрічі від початку своєї роботи кажу про це. Часом навіть починаю ставати схожим на папугу (сміється).

Як розподіляти відповідальність (за неуспіх. – ЄП) між Україною та ЄС – це рішення я лишаю за вами. Але я завжди говорив і повторюю: будь-яка реформа зі збереженням жалюгідної зарплатні прокурора, судді, поліцейського, а так само – народних депутатів, держслужбовців – це дорога в нікуди.

Неможливо будь-що реформувати з таким підходом!

І тут у нас є приклад. В 2004 році, коли я працював в Програмі розвитку ООН, ми разом з інститутом відкритого суспільства (фонд, фінансований Соросом. – ЄП) допомогли Грузії із зарплатнею. Ця допомога була неймовірно успішною, і її відчули не лише ті, хто отримав зарплату. Це дало фантастичний поштовх для всього процесу грузинських реформ.

Але не все пішло так, як планувалося. В якийсь момент росіяни почали казати, мовляв, Саакашвілі живе за рахунок Сороса. І тоді Каха Бендукідзе сказав Саакашвілі: ми вже можемо взяти всі ці платежі на себе!

Тож ми планували, що наша допомога триватиме три роки. А фактично лише за рік вони вже проводили всі виплати з держбюджету!

– Хай там як, у нас зараз немає цих грошей. Але є ризики, про які ви кажете. То, можливо, краще взагалі призупинити набір нових прокурорів, якщо гідні кандидати просто не йдуть на конкурс?

– Я розумію дилему, яку ви піднімаєте. Це також і моя дилема. Та як людина, яка на даний момент ще є головою консультативної місії ЄС, я можу сказати лише одне: потрібно докласти всіх зусиль, щоби прискорити підвищення зарплатні в тих галузях, де відбувається реформа.

Ми маємо дати людям шанс не бути корумпованими. Якщо ми не дамо їм такого шансу – ми програємо цю гру.

В поліції також потрібно багато змін. І нове керівництво поліції справді налаштоване на зміни. Але ви перш за все маєте зробити службу в поліції привабливою.

500 гривень базового посадового окладу не можуть бути привабливими. На таку зарплатню підуть тільки невдахи. Точніше, невдахи або корупціонери.