Під час осінньої сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) її президент Педро Аграмунт спробував забезпечити російській делегації гарантоване і безболісне повернення в асамблею у наступному році.

У січні 2017 року всі делегації ПАРЄ мають пройти формальне підтвердження своїх повноважень. Росія добре усвідомлює, що за існуючої процедури їй не уникнути продовження санкцій, тому Кремль запропонував перевірений тоталітарними режимами метод: "незручний" закон треба перекроїти "під себе".

Цей механізм погодили на рівні керівництва ПАРЄ, її мали винести в сесійну залу... але через те, що ця спроба співпала з новинами про військові злочини РФ в Алеппо, вона провалилася – Аграмунта не підтримала жодна фракція.

Однак переговори про повернення РФ тривають і надалі.

Про те, чи потрібен ПАРЄ діалог з Москвою і яким він має бути, розповів литовський парламентар Егідіус Варейкіс (група Європейської народної партії), який є одним найшанованіших делегатів у ПАРЄ. "Європейська правда" дякує журналістці Вікторії Власенко, яка підготувала це інтерв’ю.

* * * * *

– Пане Варейкіс, на вашу думку, чи потребує особливого підходу ситуація, яка виникла з російської делегацією у ПАРЄ?

– Росія в ПАРЄ завжди була проблемою. Відтоді, як ця країна стала членом Ради Європи, в асамблеї почали виникали проблеми з делегацією Держдуми.

Я є членом ПАРЄ 12 років  і можу стверджувати, що кожної сесії ми маємо справу з одним чи кількома так званими "російськими питаннями". Спочатку мали російську проблему у зв’язку з війною у Чечні, конфліктом у Придністров’ї, постійні тривожні сигнали про порушення прав людини, потім відбулася війна у Грузії, а зараз – в Україні. Нарешті ПАРЄ вирішила обмежити участь російської делегації в асамблеї, висунувши до них низку чітких і  жорстких умов.

Формально Росія і надалі лишається членом Ради Європи, але на ПАРЄ росіяни образилися і вирішили обмежити самих себе, відмовившись від участі в асамблеї.

Тепер в РФ почали висувати умови, за яких готові повернутися до асамблеї.

Звичайно, було б добре, якби російська делегація була з нами, адже ідея Ради Європи полягає в тому,  що якщо Росія буде серед нас, то ми зможемо її певним чином проконтролювати, просвітити і перевчити, зробивши більш європейською.

Хоча особисто я від початку доволі скептично ставився до ідеї прищеплення Росії європейських цінностей.

Росіяни не надто прагнуть відчувати себе учнями і не налаштовані на те, щоб вчитель в особі Ради Європи змінював їх спосіб мислення.

– А які умови висуває Росія?

– Москва зайняла таку позицію: вона повернеться в ПАРЄ лише тоді, якщо асамблея не вимагатиме від неї виконання жодних умов та вимог резолюцій. І є люди в РЄ, які говорять, давайте, мовляв, дозволимо їм це зробити, росіяни виконають все пізніше, нам головне мати діалог з Росією.  

Але це вічна історія.

Спершу Європа висуває Росії певні умови, далі Росія їх не виконує, проте при цьому говорить: "Ми вам потрібні, дайте нам повернутися, пом’якшіть свої вимоги, давайте будемо прагматичними", сподіваючись на те, що пізніше всі взагалі забудуть про якісь умови та вимоги.

Така політика весь час ведеться російською стороною. Проте ми повинні самі себе запитати, а чи потрібна нам делегація, яка була обрана завдяки проведенню не надто демократичних виборів і яка не дуже вільна в ухваленні своїх рішень, бо фактично просуває рішення правлячої партії Росії? 

– Що ж ПАРЄ може запропонувати Росії?

– Нам необхідно винайти певну формулу, як спілкуватися з росіянами без повернення делегації Держдуми до повноправного членства у ПАРЄ.

Чи має Рада Європи таку стратегію?  Гадаю, що ні, хоча й я не утаємничений в усі залаштункові переговори. Проте я бачу, що

ні в сесійному залі ПАРЄ, ні в Раді Європи немає єдиної позиції щодо того, яке саме співробітництво з Росією нам потрібне.

Звичайно, нам потрібен діалог і комунікація, але комунікація не обов’язково означає широку співпрацю.

– Тобто у повноцінний діалог з Росією ви не вірите?

– Я завжди заохочую спілкування, але спілкування з Росією не означає, що ми вже не маємо з нею жодних проблем.

Наприклад, я був призначений доповідачем ПАРЄ щодо гуманітарних наслідків конфлікту в Україні. Я вже відвідав Маріуполь і в моїх планах побувати на окупованих територіях Донбасу, в окупованому Криму, поспілкуватися з біженцями не лише з тими, які виїхали із зони конфлікту в інші регіони України, а й з тими, які поїхали до Росії. Але я не зможу цього зробити без комунікації з російською владою.

Як спеціаліст з воєнних конфліктів можу сказати, що навіть ворогуючі сторони мають комунікацію.

Нам потрібна комунікація, але ми не повинні давати Росії підстави думати, що ми все забули і пробачили.

– В ПАРЄ лунала пропозиція відредагувати регламент, щоб Росії було легше повернутися до роботи в асамблеї.

– Рада Європи не повинна винаходити якийсь особливий статус для однієї країни. І на цьому дуже важливо наголошувати.

До складу РЄ входять  47 рівноправних країн. Але Росія завжди хоче продемонструвати, що країни тут не однакові за розміром чи за важливістю і що до неї не можна ставитися так само, як, наприклад, до Грузії чи до Литви.

Можливо, в деяких міжнародних інстанціях це так і є. Але тут, в ПАРЄ, про це не може бути й мови. Тут не Рада Безпеки, де Росія має право вето. На мою  думку,

Росія повинна поводити себе як рівноправний, а не як особливий член Ради Європи.

– Як ви ставитеся до заяв української делегації про можливу відмову від участі в асамблеї, якщо у січні делегація Держдуми повернеться до ПАРЄ?

– Моя дружня практична порада українським колегам: не залишайте асамблею, не втрачайте можливість брати в ній участь.

Крім того, така позиція "якщо ви прийдете, ми підемо" стає приводом для внутрішньої війни у ПАРЄ. Якщо українська делегація на знак протесту проти повернення російської делегації відмовиться від участі в сесіях, то деякі інші країни скажуть: Україна йде, то й ми тут більше не залишатимемося.

Звичайно, буде дуже погано, якщо ПАРЄ запросить Росію назад без будь-яких умов. Це, безперечно, спричинить протести деяких країн чи й відмову від участі в сесіях. Це дезорганізує всю Раду Європи. На мою думу, ліпше, щоб всі країни-члени дотримувалися спільної форми комунікації з Росією. Нам тут потрібна Росія як повноправний член РЄ і учасник ПАРЄ, але лише тільки тоді, коли вона повністю виконає усі умови.

– Ви знаєте, що українська делегація хоче ініціювати дострокову відставку президента ПАРЄ Педро Аграмунта через його політичну упередженість?

- Так, я чув про це. Відверто кажучи, не знаю, чи є така можливість в регламенті, та якщо вона є, її можна реалізувати, це демократія.

Хоча за всю історію існування асамблеї дострокової відставки президента ПАРЄ ще не було. На мою думку, було б краще переконати Педро Аграмунта змінити свої політичні погляди. Та це може бути важчим, ніж ініціювати його відставку.