Посол України: у Чехії є серйозні побоювання щодо впливу РФ на внутрішню політику

Результати парламентських виборів у Чехії породили побоювання, що Прага увійде у гостру конфронтацію із Брюсселем та може поповнити список європейських "друзів Кремля". Такий ризик посилюється можливістю переобрання на другий термін чинного президента Мілоша Земана. 

Втім, існує чимала вірогідність протилежного сценарію – поразка дружнього до РФ президента може додатково посилити підтримку України Чехією. Тим більше, що до цього спонукають і нинішній стан економічних зв'язків, і поступова руйнація стереотипів. 

Про виклики та можливості чесько-українських відносин ЄвроПравда поспілкувалася з послом України у Чехії Євгеном Перебийносом.   

– У Чехії вже пройшов перший тур президентських виборів. Що він означає для України?

– Поки результати виборів підтверджують прогнози чеських соціологів. Президент Мілош Земан отримав трохи менше, ніж очікувалося, проте це перевищує межі похибки.

Боротьба ще не завершена. Конкурент Земана має високі шанси на перемогу, але навряд чи можна розраховувати, що всі виборці, які голосували за кандидатів, котрі згодом підтримали Драгоша, прийдуть знову на дільниці і проголосують саме за нього.

– Їржі Драгош є більш дружнім до України політиком, аніж Земан. Однак чи можливо розраховувати на зміну курсу Чехії у випадку його перемоги?

– Не варто забувати інше питання – яким буде уряд. Адже ситуація з ним досі нестабільна (16 січня парламент проголосував за вотум недовіри уряду. – Ред.).

Втім, переконаний – у разі перемоги Їржі Драгоша можна очікувати більш проєвропейського курсу уряду і, мабуть, також і більш проукраїнського.

– А як ви оцінюєте станом на зараз урядовий курс щодо України?

– Перш за все, нинішній уряд працює лише трохи більше місяця, і на цей місяць припали свята. Тому особливих нагод для озвучення своєї позиції в нього не було.

Важливо, що новий уряд дотримується принаймні не менш чіткої і жорсткої позиції щодо російської окупації в Україні, російської агресії щодо України, ніж попередній. Тому позиція Чехії щодо ключових для нас питань не змінилася.

 "Чехія давно обрана російською пропагандою
як один із форпостів у Центральній Європі"

– Вважається, що Чехія – це країна, де російська пропаганда досить успішна. Наскільки це відповідає дійсності?

– Складно сказати, з яких причин, але Чехія давно обрана російською пропагандою як один із форпостів у Центральній Європі.

Мабуть, недаремно російське посольство у Празі за кількістю співробітників і представників різних російських спецслужб є одним із найбільших у світі.

Звичайно, тут надзвичайно потужним є проросійське лобі. Однак у Чехії зараз працює дуже багато неурядових організацій, які займаються темою російської пропаганди, а при Міністерстві внутрішніх справ створено Центр протидії тероризму і гібридним загрозам. Тут є серйозні побоювання щодо впливу РФ на внутрішню політику і, зокрема, на перебіг президентських виборів.

– Чехія була першою країною, де була спроба відкриття так званого "представництва ДНР", що могло стати прецедентом для інших країн…

– Це справді невипадково, адже у Чехії історично існують певні проросійські сентименти.

Недаремно ж, мабуть, у Чехії вже 25 років стабільно у парламенті засідає комуністична партія, чого немає в жодній іншій країні Центральної Європи, а комуністична партія тут завжди була пов’язана саме з проросійськими настроями.

Але треба віддати належне чеському МЗС, яке знайшло можливість протистояти таким спробам саме демократичними інструментами – через звернення до суду.

Влітку цей центр був ліквідований, хоча зараз ще триває процедура апеляції.

– Нещодавно з’явилась інформація щодо притягнення до відповідальності громадян Чехії, які воюють на боці терористів на Донбасі. Чи є це поодиноким випадком чи системним? Адже в деяких країнах уряди відмовляються це помічати…

– В Чехії уряд це помічає. Більше того, ми маємо досить тісну співпрацю по лінії правоохоронних органів, відбувається обмін інформацією про таких громадян.

Наразі звинувачення було висунуто одному з тих чеських громадян, які воювали на боці Росії на Донбасі.

Справа ще не дійшла до суду, оскільки є проблеми з доказовою базою. Крім того, чеське законодавство забороняє брати участь у бойових діях у військових підрозділах інших держав. Втім, якщо йдеться про незаконні формування на території окупованої частини Донбасу, то тут чеські правоохоронці змушені застосовувати інші статті, оскільки державними ці формування назвати не можна.

Зараз вже є пропозиції щодо внесення змін у законодавство і розширення тлумачення цієї норми й на незаконні формування. Але поки що розслідування відбуваються за статтями про підтримку терористичної діяльності або участь у підготовці терористичних актів.

– Скільки зараз відкритих справ і, за вашою оцінкою, скільки в принципі громадян Чехії воюють чи воювали на Донбасі?

– Щодо доведених справ я можу сказати про одну. Але, наскільки мені відомо, чеські правоохоронні органи розслідують понад 10 таких справ.

Що стосується кількості тих чеських громадян, які брали участь у бойових діях на Донбасі, думаю, що таких може бути близько 20.

Можливо, обвинувачень пред’явлено ще не так багато, але справи розслідуються, і в разі, якщо буде зібрано достатню кількість доказів, обвинувачення будуть висунуті.

– Повертаючись до нового чеського уряду... Ви казали, що в принципі орієнтація фактично не змінилася, тобто він залишається не менш дружнім до України. У чому це проявляється?

– Минулий рік був досить продуктивним з точки зору нашої економічної співпраці. Зокрема, наш експорт зріс на 25%.

Чехія надзвичайно зацікавлена у продовженні економічної співпраці з Україною. Є сфери, в яких ми бачимо значні перспективи. Це і енергетика, наприклад, участь Чехії, чеських компаній, у добудові реакторів на Хмельницькій атомній електростанції, і участь у модернізації електромереж та їхній інтеграції до європейських, в модернізації наших газотранспортних мереж.

Крім того, у нас є інтереси щодо закупівлі деяких видів військової техніки у Чехії.

До речі, Чехія є однією з тих небагатьох держав, які зняли всі обмеження на можливий продаж зброї та військової техніки Україні.

– Проте завжди є ризик, що Росія здатна запропонувати більше, ніж Україна. Зрештою, Чехія – серед країн, що найбільше потерпають від російських харчових контрсанкцій.

– Це не зовсім так, хоча така інформація часто вкидається у суспільство. Насправді шкода від російських санкцій є, але вона, якщо подивитися в цифровому вираженні, є мінімальною.

Падіння, пов’язане з санкціями, складає менше 1%. Більшу шкоду товарообігу з РФ спричинило падіння вартості рубля – багатьом чеським підприємствам стало невигідно поставляти продукцію до Росії.

Станом на сьогодні Чеська Республіка є тією країною, яка чітко стоїть на позиціях солідарності та спільної позиції ЄС стосовно антиросійських санкцій. І прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш був серед тих лідерів держав, які в грудні на саміті ЄС одностайно підтримали продовження антиросійських санкцій ще на півроку.

– А з іншого боку, президент Земан під час візиту до Москви та Сочі заявив, що з ним прибуло 130 чеських бізнесменів підписувати контракти.

– Справді, інтерес до співпраці з Росією серед чеського бізнесу досить високий. Але потрібно сказати й те, що Чехія дуже чітко дотримується санкційного режиму.

Тобто всі ті контракти, які хтось укладав або має намір укладати з Росією, проходять через відповідні структури чеського уряду і аналізуються на предмет того, чи не порушують вони санкції.

Було кілька випадків, коли потенційні контракти, які порушували санкційне законодавство, призупинялися чеським урядом.

"Чимало українських громадян, які легко отримують
дозволи на роботу в Польщі, потім опиняються в Чехії"

– Чи може вплинути на курс Чехії конфлікт із Брюсселем щодо прийому мігрантів?

– Я не бачу тут прямого зв’язку. Дійсно, нинішній чеський уряд дуже чітко виступає проти квот на розподіл мігрантів та за формування Євросоюзом інших підходів до міграційної політики – вкладення коштів у попередження міграції.

Але незважаючи на це, нинішній чеський уряд навіть виразніше, аніж попередній, виступає за більш активне залучення української робочої сили в чеську економіку.

З одного боку, він виступає проти мігрантів з країн Близького Сходу й Африки, а з іншого боку – готовий робити конкретні кроки для того, щоб спрощувати працевлаштування українців, оскільки Чехія традиційно має надзвичайно позитивну історію залучення української робочої сили.

– Чи можливе повторення польського кейсу? Тобто поки що Польща – єдина країна, де українці можуть працювати без додаткових дозволів, лише за наявності біометричного паспорту?

– Не думаю. Хоча чеський уряд декларує бажання активніше залучати робочу силу з України, проте процедура працевлаштування українців є надзвичайно складною. І в деяких випадках вона триває десь 5-6 місяців.

Через це уряд критикують ті чеські підприємці, які зацікавлені отримати робочу силу з України, вони закликають спростити цю систему.

У відповідь на це чеський уряд ініціював спеціальні проекти, якими передбачено збільшення кількості дозволів на роботу саме для громадян України з 3,5 тисяч до 7 тисяч на рік.

– Не так і багато…

– Так, тут не йдеться про ті масштаби, які сьогодні існують у Польщі, де видаються сотні тисяч дозволів.

До речі, це надзвичайно ускладнює роботу і нам, тому що чимало українських громадян, які легко отримують дозволи на роботу в Польщі, потім опиняються в Чехії. А працювати тут з польськими дозволами – незаконно.

Тому громадяни, які ведуться на такі пропозиції з боку деяких недобросовісних посередників і роботодавців, потім часто отримують заборону на перебування в Чехії за незаконне працевлаштування і депортацію.

– Скільки наших громадян так депортували?

– За минулий рік йдеться про десь трохи більше ніж тисячу осіб. Йдеться переважно про так звану м’яку депортацію. Тобто їх не хапають і вивозять, а просто ставлять у паспорт штамп, на підставі якого вони мають до певного числа залишити територію Чехії.

– Без права в’їзду в ЄС?

– Так, без права в’їзду в ЄС. Залежно від того, за яких обставин було порушення – від року до трьох.

Тож ситуація, яка сьогодні існує в Польщі, Чехії не загрожує, хоча у деяких чеських політиків також інколи проскакує така риторика, яку ми нерідко чуємо в Польщі: "Ось, мовляв, дивіться, для чого нам мігранти зі Сходу, ми тут вже приймаємо українців".

– Чи можливе збільшення цієї квоти?

– Судячи з того, що декларує новий уряд, збільшення цієї квоти можливе. Наразі в уряді декларується, що чеська економіка потребує 200 тисяч робочих рук.

Фактично, в чеському суспільстві є консенсус про те, що саме українці є найбільш комфортними для них людьми, які з точки зору адаптації до місцевих умов, можливості швидкого вивчення мови, а також того, що це надзвичайно працьовиті люди, могли б заповнити ці робочі місця.

З іншого боку, коли заходить мова про це зі мною, я наголошую, що у нас немає жодного наміру штучно стимулювати цей процес, оскільки ми зацікавлені в тому, щоб ці люди залишалися в Україні і працювали на нашу економіку. Тому я закликаю чеських підприємців не намагатися вивозити українських громадян на роботу сюди, а навпаки, відкривати підприємства в Україні і платити їм ту саму зарплатню в Україні.

Крім того, якщо вже чеський уряд хоче отримати більше українських працівників тут, у Чехії, то необхідно зробити більш прозорим процес працевлаштування. Ми, як посольство, будемо уважно стежити за тим, щоб права наших громадян повністю дотримувалися, щоб вони мали належні соціальні гарантії і таку саму зарплатню, як і громадяни Чехії.

"Чеські стереотипи про українців
вже змінилися після Революції гідності"

– Ще одна тема, яка минулого року з’явилася у відносинах між Україною та Чехією – перепоховання видатних українців або рятування їхніх могил. Що зараз із цим відбувається?

– Після того, що рік тому відбулося з могилою Олександра Олеся, ми зрозуміли, що мусимо взяти цю ситуацію під контроль.

Протягом року була активізована робота Товариства охорони українських пам’яток у Чехії, зокрема, зі створення реєстру українських поховань.

Також ми розпочали процес адопції тих могил видатних українців, які зараз перебувають без опіки, тобто в яких немає власників, оскільки в Чехії кожна могила повинна мати власника.

Якщо могила не має власника, вона може бути виставлена на продаж.

Для того щоб уникнути цього, ми разом з українськими організаціями і за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ минулого року цей процес почали, і було адоптовано уже кілька могил видатних українців.

– А скільки це коштує?

– Це коштує 7,5 тисяч крон на 10 років. На різних кладовищах по-різному, але ми зараз ведемо мову насамперед про Ольшанське кладовище у Празі, на якому поховано найбільше видатних українців. І тільки після того, як могила є адоптованою, ми можемо її ремонтувати.

– Яка кількість таких могил?

– Сьогодні йдеться десь про 15 могил видатних українців, які відкриті для адопції. Є домовленість, що це буде або українське посольство, або українські організації, які зможуть ці могили адоптувати, щоб мати гарантію того, що в найближчі 10 років з цими похованнями нічого не станеться.

– Ще одна проблема – українці часто стають героями чеських фільмів або серіалів, але, як правило, це негативні персонажі, що формує відповідне сприйняття у глядачів. Як із цим можна боротися?

– Є стереотипи, і вони викликані тим, що у свідомості чехів за останні 30 років українці – це ті, хто працює на некваліфікованій роботі: або на будівництві, або прибиральницями. І цей образ, на жаль, міцно вкорінився у свідомості звичайного чеха.

А з іншого боку, тут є чимало українців, яких можна назвати успішними, тому що вони працюють як вчені, лікарі, художники, співаки, менеджери…

Я, наприклад, хотів би реалізувати такий проект: видати журнал про українців, які досягли успіху в Чехії, і зробили внесок у чеську науку, культуру, бізнес. Мені здається, що такі проекти могли б потихеньку ламати існуючі стереотипи.

І, до речі, ці стереотипи вже змінилися після Революції гідності. Те, як українці вийшли на захист свого європейського вибору і демократії, трохи відкрило очі чехам і значною мірою надихає багатьох чеських громадських діячів.

– Тобто український приклад у чеському дискурсі є позитивним?

– Так! Попри те, що певна частина чеського суспільства перебуває під впливом російської пропаганди, мені здається, що переважна більшість чехів нас підтримує. Ми це відчули після антиукраїнських заяв президента Земана, коли отримали сотні листів із вибаченнями та з підтримкою.

– Це були листи від політиків?

– І від багатьох політиків, і від простих громадян. Коли ми говоримо про політиків, то після тих заяв чеського президента навіть була спеціальна резолюція чеського сенату із засудженням цих висловлювань і з підтримкою України.

Тобто солідарність чеського суспільства, чеського політикуму, громадськості ми відчуваємо тут надзвичайно сильно, тому це мене і надихає в роботі і переконує в тому, що підтримка Чехією України буде продовжена.

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"