Генеральний директор у Єврокомісії – це топ-посадовець, відповідальний за один із напрямків роботи ЄК.

Саме таку посаду обіймає Крістіан Даніельсон – шведський дипломат, що очолює Генеральний директорат NEAR (з питань сусідства та переговорів про розширення ЄС). Цього тижня він перебував в Україні з візитом.

"Європейська правда" поспілкувалася із представником ЄК після того, як він відвідав дискусію з питань децентралізації, яку, до слова, він вважає однією з успішніших українських реформ. Та й загалом Даніельсон не випускає можливості підкреслити, що історія реформ України – це історія успіху, зважаючи на обставини та обсяг задач.

Але є те, що викликає у Брюсселі занепокоєння, якщо не обурення.

Детальніше про "зради" та "перемоги" читайте в інтерв’ю.

* * * * *

– Чи задоволені ви тим, як просуваються реформи в Україні?

– Звичайно, завжди можна сказати, що можна було б діяти швидше. Я з цим погоджуся, але водночас зауважу: подивіться на те, що змінилося від 2014 року. Зміни і кількість сфер, у яких вони здійснені, вражають!

До того ж, коли йдеться про хід реформ, то треба зважати також на реальність, за якої доводиться проводити ці зміни.

– Ви вірите, що буде можливо продовжити активні реформи у передвиборчий період?

– Звичайно ж, важливо, щоб реформи тривали. Принаймні, уряд і особисто прем’єр запевнили мене, що так, у них є дуже амбітна програма реформ на цей рік. Прем'єр назвав вісім пріоритетних реформ. Я не візьмуся по пам’яті перерахувати їх усі, але там є і питання бізнес-клімату, і соціальні реформи.

Та я виділю один напрямок, який є особливо важливим для вас – це протидія корупції.

Я згоден, Україна вже зробила чимало, але серед тих кроків, що лишаються, є один ключовий – це створення Вищого антикорупційного суду.

– Серед українських політиків популярна думка, що рекомендації Венеціанської комісії (ВК) та західних партнерів щодо цього суду утискають український суверенітет – зокрема, щодо ролі представників інших держав у відборі суддів АКС.

– Я так розумію, ви вже мали схожий досвід – при створенні інших антикорупційних органів у виборчих комітетах також були експерти, що не є громадянами України. Отже, навіть якщо це питання є важливим для України, рішення все одно можливо знайти.

Україна сама спитала про думку Венеціанської комісії (це був дуже правильний хід, до речі) і отримала цю думку. Нині ми наполегливо рекомендуємо українським посадовцям привести проект у відповідність до рекомендацій ВК. У повну відповідність!

– Чи можливо, що ЄС піде на поступки щодо якихось конкретних вимог, окремих рекомендацій ВК? Адже, очевидно, будуть консультації з вами щодо цього питання.

– Консультації? Я так не думаю. Зрештою, це винятково рішення України. Ми даємо рекомендації, поради, але рішення ухвалюєте ви, коли закон проходить Раду.

– У листопаді Порошенко заявив в Брюсселі, що ЄС готує нову програму макрофінансової допомоги для України. Чи правда це?

– Макрофінансова допомога – це справді один зі шляхів підтримки України Євросоюзом. Станом на сьогодні ми надали Києву 2,81 млрд євро МФД. Це на додаток до того, що ми надаємо Україні суттєву допомогу у вигляді грантів.

Що стосується продовження цих програм у майбутньому – побачимо. Та можу підтвердити, що нова макрофінансова допомога – одна з опцій, яка зараз активно дискутується, і Єврокомісія прихильна до неї. Але рішення ще не ухвалене.

– Коли та за яких умов це рішення може бути схвалене?

– Для схвалення рішення про макрофінансову допомогу існують певні умови. По-перше,

обов’язковою умовою для надання такої допомоги є існування діючої програми МВФ.

Зараз Україна перебуває в дискусії з МВФ щодо умов продовження програми фінансування. Має бути досягнута ця згода і має бути оголошено про продовження співпраці України з МВФ, щоби ми могли зробити наступні кроки щодо надання Києву макрофінансової допомоги.

По-друге, в разі, якщо ми підемо цим шляхом, Євросоюз має визначити свої умови надання такої допомоги. І це рішення ухвалюється Єврокомісією не одноосібно, воно потребує схвалення Європарламентом і Радою ЄС.

Через все це зараз надто рано прогнозувати якісь терміни.

– А з боку МВФ важливою вимогою є створення Антикорупційного суду.

– Абсолютно вірно! Це є важливим елементом програми МВФ. Що ж до інших вимог – про це найкраще питати у наших колег із Фонду.

– В парламенті зараз дискутується законопроект "Купуйте українське", який порушує цілу низку зобов’язань України. Чи бачите ви у ЄС можливість зупинити його схвалення?

– Ні. Але ми будемо дуже наполегливо радити Україні бути дуже обережною, коли дійде до ухвалення цього закону.

У нас з Україною є Угода про асоціацію, якою створено глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі та передбачено економічну інтеграцію України та ЄС – настільки поглиблену, наскільки це можливо. І якщо цей законопроект справді порушує положення Угоди про асоціацію – тоді ми будемо дуже радити Україні утриматися від його схвалення.

– Якщо його все ж схвалять – чим ризикує Україна?

– По-перше, ви порушите свої міжнародні зобов’язання. У нас всі відносини засновані на повазі до міжнародного права. Як на мене, цього достатньо.

– Не думаю, що це переконливий аргумент для депутатів, які хочуть ухвалити цей закон.

– Що ж, доведеться переконати їх, що це – важливо.

Я нагадаю, що у нас із Україною, у відповідності до Угоди про асоціацію, лібералізована торгівля. І якщо одна зі сторін порушує умови торговельної угоди, то нам доведеться говорити про наслідки, які це матиме.

А ці наслідки будуть!

Звичайно, я не можу прогнозувати наперед у деталях, про які саме наслідки може йтися, але вони точно будуть.

Я вам навіть більше скажу. За моїм досвідом (і тут вже йдеться про відносини ЄС не лише з Україною, а також з іншими державами світу), у нас ніколи, підкреслю, ніколи не було подібного! Жоден із партнерів, з яким Євросоюз має угоди про вільну торгівлю, не дозволяв собі просувати закони, які настільки грубо порушують умови договору про вільну торгівлю!

Так, у моєму досвіді були випадки, коли елементи, частини законодавства входили у суперечність із торговельними зобов’язаннями країн-партнерів. В кожному разі ми починали дискусію, і в ці норми вносилися зміни. Але подібного до цього (закону "Купуй українське, плати українцям", який схвалений ВР у першому читанні. – ЄП) я не бачив жодного разу у відносинах ЄС із жодною іншою країною світу.

– Якою є позиція Єврокомісії у дискусії щодо норми освітнього закону про мови меншин?

– Позиція дуже чітка. Ми, знову ж таки, радили Україні звернутися за порадою до Венеціанської комісії. Це було зроблено, ви маєте висновок ВК. Тож тепер потрібен діалог з меншинами та з країнами, до яких вони належать, і мета цього діалогу – переконатися, що законодавство базується на порадах ВК. Наскільки я розумію зі свого спілкування з міністром освіти Лілією Гриневич, це – саме те, що Україна зараз робить.

Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"