Україна повернулася до роботи у ПАРЄ – і вже не планує звідти йти, навіть попри свою поразку у боротьбі за санкції проти РФ на нинішній сесії.

"Європейська правда" детально повідомляла про дії України на поточній сесії. Те, що асамблея відмовилася карати росіян, не стало несподіванкою – про те, що це є майже неуникним, ми попереджали ще минулого тижня.

Поза тим, лишалося важливим зрозуміти відповідь нової української команди у ПАРЄ. А також – чи справді делегати діють як єдина команда.

Про це "Європейська правда" спитала у Страсбурзі у голови української делегації Єлизавети Ясько. Ось що ми почули.

Про реакцію на рішення ПАРЄ щодо Росії

Ідеї "розвернутися і піти" у нас немає, адже події у Страсбурзі не стали для нас несподіванкою. У нас від початку були реалістичні очікування: ми розуміли, що асамблея майже напевно не накладе на Росію санкції. Тому ми хоч і робили все можливе для того, щоб зупинити Росію, але розуміли, якою є "середня температура по асамблеї". 

Про мотиви західних депутатів, які виступають проти санкцій

Тут є кілька факторів. Звісно, є фінансовий чинник – внески РФ до бюджету асамблеї. Але є і проста "втома" – багато країн втомилися від необхідності постійно займатися цим питанням. Багато хто не розуміє того, наскільки катастрофічним є рівень дотримання прав людини у Росії. Є також ті, хто не розуміє, що насправді в Європі триває війна.

Домінує думка, що потрібен діалог – мовляв, якщо Росія буде в Страсбурзі, то вона буде змушена щось виконувати. В ПАРЄ доводилося чути такий дещо дивний для нас аргумент: агресора краще тримати біля себе, контролюючи його. Ця думка лунала дуже багато разів під час формальних і неформальних зустрічей.

І також, я думаю, багато хто просто боїться агресора, боїться його дратувати.

Про здобутки України на сесії

По-перше, ми розпочали роботу в комітетах та у політичних групах. Ми мали виступи, ми почали переконувати людей у правильності нашої позиції.

Другий результат – те, що ми змогли внести поправки до "доповіді Кокса" (щодо повноважень делегації РФ. – ЄП) про незаконність анексії Криму та про те, що Росія має виконати попередні рекомендації ПАРЄ.

По-третє, ми переконали асамблею включити до резолюції щодо прогресу країн, які перебувають під моніторингом, принципове положення про те, що Росія є стороною Мінських домовленостей і тому має їх виконувати.

По-четверте, ми зараз ведемо роботу над майбутніми резолюціями, і члени делегації вже збирають для них підтримку: дві пропозиції про права жінок, дві - щодо екології. І, зізнаюся, йдеться не просто про екологію, а про проблеми довкілля на окупованих та непідконтрольних урядам територіях. Про вплив конфліктів на екологічну ситуацію і права людини.

Це лише початок шляху. Щоб зробити резолюцію з цієї теми, треба пройти багато етапів. Але це важлива робота. Україні потрібен позитивний порядок денний; потрібно, щоби нас сприймали не лише як тих, хто бореться за санкції проти РФ.

Про ситуацію всередині делегації

Я думаю, що після цього тижня у делегації є відчуття єдності. Звичайно, ми можемо мати різні думки, різні політичні погляди, але у Страсбурзі більшість з нас – єдині.

Я дуже вдячна, що старі члени делегації постійно допомагають і радять, навіть з технічних, процедурних питань. Тут дуже багато нюансів, які з першого разу не зрозумієш. Сергій Соболєв, перший заступник голови делегації, дуже допомагає.

Із "Євросолідарністю" на міжнародній арені у нас також єдина позиція. Зустрічі "Балтік+", внутрішні наради делегації – у більшості з них вони брали участь.

Про голосування Юлії Льовочкіної всупереч позиції решти українських депутатів

Це не стало несподіванкою. Льовочкіна, як правило, оголошує свою позицію відкрито і наперед. Ми розходимося у ключових питаннях – вона, зокрема, відкрито виступає за те, щоб Росія була у ПАРЄ. Тут точки дотику немає.

І, в принципі, вона діє незалежно від решти делегації.

Про можливість повернутися до питання санкцій

Нова санкційна процедура була ухвалена взагалі без наших правок, бо доповідач Франк Швабе принципово не хотів схвалювати будь-які правки ані від України, ані від РФ – бо тоді друга сторона лишиться незадоволена.

Нова процедура дуже важка для виконання. Скажу більше: є сумніви, чи вона взагалі здатна функціонувати. Імовірність того, що вона колись буде запущена – дуже мала, а шанс на те, що вона дійде кінця – ще менший.

Та на щастя, всі погоджуються, що ця процедура є "додатковою", а не замінює існуючі механізми. Тому ми будемо використовувати їх, щоб наголошувати на порушеннях з боку РФ – і щодо окупованих територій, і щодо того, що відбувається всередині Росії. Але коли саме і як саме ми поставимо це питання – наразі говорити зарано.

Про групу підтримки України "Балтік+"

Ми продовжуємо існувати як коаліція, ми голосували консолідовано з багатьох питань. Плануємо стратегічну зустріч ще до квітневої сесії ПАРЄ.

Це - неформальне об’єднання, і в цьому його сила.

Що стосується можливого розширення формату - то до нас приєднуються індивідуальні делегати від інших країн.

Про стратегічні плани

Ми працюватимемо тут, у Страсбурзі, щоб нагадувати, що в Європі є анексовані території. Що у XXI сторіччі на нашому континенті можливі окупація і війна. Ми мусимо про це тут говорити, нагадувати про агресію одного члена Ради Європи проти іншого, тому що інколи європейські країни про це забувають.

По-друге, ми тут, щоб будувати репутацію України як активної і молодої держави (і, до слова, наша делегація взагалі відрізняється віком від більшості інших), яка грає одну з ключових ролей в європейській політиці і займається не лише своїми справами. Нам треба брати на себе лідерську роль.

Так, про російську агресію не можна забувати, і ми цього не допустимо. Водночас це не може бути єдиною темою, на якій ми зосереджені. Це повинно бути паралельно. Так само, як і всередині країни: у нас війна, питання безпеки важливі, але при цьому без розвитку економіки, інновацій, без реформ ми нічого не зможемо досягти.

Записав Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",

Страсбург