Протести в Білорусі поступово виходять на новий рівень. Опозиція Александру Лукашенку вже сформувала Координаційну раду, яка має вести переговори з владою про шляхи виходу з політичної кризи.

Сам Лукашенко, який виконує обов'язки президента Білорусі, від таких переговорів відмовляється і звинувачує Координаційну раду у спробі захоплення влади, порівнюючи її з ГКЧП.

Як далі розвиватимуться протести, на що розраховують у білоруській опозиції і якою вони бачать зовнішню політику своєї країни?

Про це ми поговорили з членом Координаційної ради, головою правозахисного центру "Весна" і колишнім політв'язнем Олесем Біляцьким.

"Генпрокуратура змушена перевзуватися в польоті"

– Перш за все, розкажіть про долю тих білорусів, яких вважають зниклими після арешту міліцією. Чи є результати їхніх пошуків?

– Щоби зрозуміти ситуацію, потрібно усвідомити: за останній тиждень, особливо за перші три дні після виборів, в країні було затримано понад 7 тисяч осіб.

Причому був повний хаос – ніхто не розумів, де містяться ці люди, що їм інкримінують. Такий самий бардак був і в Міністерстві внутрішніх справ. Вони нічого не знали і не контролювали.

Та згодом, після масових протестів, влада злякалася ситуації і вирішила розвантажити в'язниці.

Випустили майже всіх, хто проходить за адміністративними справами. Це стало нашою першою перемогою.

Але щодо зниклих – то тут ще поки дуже багато питань. Спочатку список зниклих після затримання був приблизно на сто прізвищ. За день він скоротився вдвічі. Зараз ми працюємо з тим, що залишилося.

Також підключилася Генеральна прокуратура – вони створили спеціальну групу. Ми зустрічалися з представниками Генпрокуратури та наполягали на порушенні кримінальної справи по всіх порушеннях прав людини.

У відповідь вони ховають очі, бояться. Ясно, що сміливості і відмашки на таку кримінальну справу немає.

Але принаймні група по зниклих зараз створена і вона може працювати з місцями ув'язнення, з лікарнями, моргами... Завдяки цьому пошуки пішли активніше.

– Пару днів тому ваша організація повідомила, що, за її даними, під час протестів було п'ятеро загиблих, проте імена вказують тільки двох...

– Точно відомо про двох людей. З медичних джерел у нас була інформація і про інших, але поки це все не підтверджено. Тому це все треба перевіряти.

Ще один чоловік перебуває у тяжкому стані. У нього стріляли з вогнепальної табельної зброї і куля потрапила в голову (19 серпня чоловік помер. – ЄвроПравда).

Це ті точні дані, які ми маємо. Все інше ми перевіряємо.

– Яка ймовірність, що серед тих, хто вважаються зниклими, є вбиті?

– Це цілком можливо. Це найнеприємніший сценарій, але ми ставимося до нього дуже серйозно. У тому числі – ведемо пошуки в моргах серед невпізнаних трупів.

Є й інші пояснення. Можливо, хтось вирішив залягти на дно, оскільки брав участь у сутичках з ОМОНом (хоча акції проходили в основному мирно, але подекуди були і сутички).

Можливо, люди бояться виходити на зв'язок – такі випадки теж були.

– Побиття і катування в міліції шокували увесь світ. Що зараз робиться для притягнення цих "правоохоронців" до відповідальності?

– Цього вимагають усі без винятку. Однак Лукашенко надсилає у відповідь дуже чіткий сигнал. Він каже: так, були надмірності, але переважно міліція все робила правильно. Тим самим він наче дає зрозуміти, що не віддасть міліцію на поталу.

Це відбувається далеко не вперше, але ніколи до цього – в таких масштабах, що ще більше викликає недовіру і нелюбов у людей до цього так званого президента.

При цьому ми бачимо дуже несміливі дії Генпрокуратури в правильному напрямку. Їм доводиться перевзуватися в польоті, тому що приховати усі ці злочини просто неможливо.

Тільки у нас зібрані свідчення близько 400 людей, багато з них називають прізвища міліціонерів, які брали участь у тортурах.

Починають розповідати і самі міліціонери, в тому числі – називають прізвища тих, хто віддавав накази.

Матеріалів абсолютно достатньо, щоби порушувати кримінальні справи.

Але є політичне рішення – як сказав міністр внутрішніх справ, "розбиратися будемо згодом".

– Уточню про розслідування смертей. Це ж набагато серйозніша стаття, як тут можна гальмувати розслідування?

– Щодо першої смерті, коли людину в Мінську вбили світло шумовою гранатою, там кримінальна справа вже відкрита і прокуратура працює.

Сподіваюся, що вони назбирають якісь факти: який бойовий підрозділ там був, хто віддавав накази, хто стріляв.

У другому смертельному випадку в Гомелі хлопцю стало погано в автозаку і він помер у лікарні, там поки невідомо – відкрито кримінальну справу чи ні.

Якщо ні – будемо домагатися, щоби відкрили.

"Лукашенко може покластися лише на "залізне коло" найближчих людей"

– Яка ситуація зараз? Чи є арешти під час протестів?

– Ні, зараз людей не затримують. Люди своєю самовідданістю відвоювали площі в центрі міст – і там просто настала несподівана демократія.

– Це може бути стратегією влади – закрити очі на протести, щоб вимотати їх?

– Так, ми це розуміємо саме так. І це відчувається, тому що в неділю на вулиці вийшли 200 тисяч, а в понеділок – 10 тисяч. Але, з іншого боку, рано говорити, що все стихло.

Зараз багато що залежить від опозиційних штабів, які мають пропонувати якісь варіанти розвитку ситуації.

Для цього було створено координаційну раду, куди запросили і мене.

Однак поки не дуже зрозумілою є роль цієї ради. Як я бачу, це має бути не політичний штаб, а така рада зі стратегічних напрямків...

– Чи є підстави очікувати розколу еліт і відходу від Лукашенка його найближчих соратників?

– Цей процес уже пішов. Інша річ, що він ще не дуже помітний.

Революція на виснаження: 10 висновків про хід білоруських протестів

Це видно лише по Міністерству закордонних справ, де кілька людей вже заявили, що не визнають результатів виборів. Основна чиновницька маса і силовики, швидше за все, продовжують перебувати в шоці.

Але вони потроху починають якось реагувати. Наприклад, це може бути італійський страйк – коли ніхто з чиновників не бере на себе ніякої відповідальності. Можливо, зараз вулиці вільні саме з цієї причини.

Навіть міліція, принаймні ті, хто не брав участі в цих розгонах, зайняла нейтральну позицію, типу "робіть, що хочете, тільки не порушуйте громадський порядок".

Те саме стосується всього апарату. Тому, скажімо так, не можна бути впевненим, що ці зміни незворотні, але з іншого боку – процеси йдуть.

Тому подивимося, як буде розвиватися ситуація найближчим часом і наскільки оточення Лукашенка буде готове й далі підтримувати його.

Вже видно, що є "залізне коло" його найближчих людей, а ось серед тих, хто хоч трохи далі від Лукашенка, вже є серйозні сумніви.

– Чи можливий круглий стіл між владою та опозицією? І хто має представляти опозицію на таких переговорах?

– Фактично наша координаційна рада і була створена для такого роду переговорів.

Це, напевно, основна її роль – не очолювати протест, а організувати переговорний процес. Опозиція готова до такого круглого столу, але влада – поки ні.

Лукашенко в принципі не готовий до переговорів.

Тому якщо з кимось є сенс говорити, то це з другими-третіми особами, які будуть готові взяти відповідальність за ці переговори на себе, можливо, за спиною Лукашенка, можливо – вже без нього. Це більш реальний варіант.

– Можливо, західні санкції зроблять Лукашенка більш готовим до переговорів?

– Я вважаю, що ні. Лукашенко демонстративно спалив усі мости: і на Захід, і до України, і навіть підпалив міст до Росії, проте зараз його терміново ремонтує.

"Настрої в суспільстві стали більш проєвропейськими і пронезалежними"

– Як ви вважаєте, чи готова Росія заступатися за Лукашенка, в тому числі силовим шляхом?

– Це складне питання. Мені здається, що Росія зараз у складному становищі, тому що протести винятково мирні і причин для втручання немає.

Звісно, я трохи боюся якоїсь провокації, яка дала би формальний привід для Лукашенка запросити до себе "великого брата". Але він і сам цього не дуже хоче.

Усі ці справи, пов'язані з видворенням російських журналістів і захопленням групи "Вагнера"​​... Лукашенко довго наступав на російські мозолі, але зараз ситуація змінилася.

І тепер він знову дуже часто розмовляє з Путіним, пропонуючи, що він готовий віддати за те, щоб залишитися при владі. Ну і звичайно, він виляє, як завжди, бреше, як завжди.

Одночасно Лукашенко пробує очорнити протестний рух.

Показати, що це націоналісти, "самостійники", які хочуть відірвати Білорусь від Росії, побудувати стіну, зупинити економічні відносини.

Цей прийом у нього дуже добре працював зі старою опозицією, у якої національні пріоритети були більш яскраво виражені, ніж у цієї нової хвилі.

Тому й опозиція надсилає мирні сигнали Росії: "Ми нічого розривати не будемо. Ми сподіваємося на розуміння. Ми хочемо лише зміни режиму, це буде добре всім – і Заходу, і Сходу".

– Я все-таки запитаю про відносини з Росією. Опозиція каже, що нічого не хоче переглядати. Тому питання: чи є для опозиції якісь червоні лінії у взаєминах із Росією?

– Мені здається, що так далеко ніхто не заглядає.

Замість цього наше ключова вимога – Лукашенко має піти у відставку.

Друге – покарання винних у масових репресіях, які пройшли під час цих виборів.

Третє – проведення вільних виборів по-новому.

Це те, що об'єднує протест, тоді як будь-які інші політичні акценти лише розколюватимуть суспільство.

– Та все ж ключове питання, яке виникає в Україні: чи не призведуть лідери опозиції, які дуже пов'язані з Росією, до поглиблення інтеграції з РФ і появи російської армії на білорусько-українському кордоні?

– Я думаю, що демократична і стабільна білоруська держава буде вигідна й Україні.

Будь-який авторитарний режим схильний до різких змін курсу. Лукашенко показав, що здатний за три дні змінити свої політичні пріоритети, якщо йому так вигідно. Вигідно не народу, не суспільству, а особисто Лукашенку.

Тому краще працювати на перспективу і не ставити на авторитарний режим. І звісно, думати про свою безпеку, не сподіваючись, що вас хтось захищатиме з півночі чи ще звідкись.

– І все ж таки, чи є ймовірність, що нова влада буде лояльнішою до Москви?

– Повторюся, це не актуальне питання.

У нас є завдання змінити авторитарний режим на більш демократичний.

Звичайно, потім виникнуть і складніші питання. Але я хотів би звернути увагу на те, як за останній тиждень білоруси показали себе сміливою нацією і почали пишатися своєю належністю до неї.

Тому я вважаю, що будь-який політик, який прийде до влади демократичним шляхом, буде змушений рахуватися з настроями білоруського суспільства. А ці настрої зараз продемократичні, проєвропейські та пронезалежні.

Інтерв'ю взяли:

Севгіль Мусаєва, головний редактор "Української правди",

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"