Наскільки тривалим буде економічне одужання Європи та світу від наслідків пандемії? І що це може означати для України?

Пол Томсен – мабуть, найкращий експерт, що може дати відповідь на такі запитання. За його спиною – понад 30 років досвіду на керівних посадах у МВФ, причому останні шість років він керував Європейським департаментом Фонду та ухвалював рішення щодо всіх траншів МВФ для країн Європи, в тому числі для України.

У професіональному портфоліо Пола Томсена – порятунок економік Ісландії, Греції та Португалії. А також тривалий досвід просування реформ в Україні. Також важливо, що нещодавно Томсен завершив свою роботу в МВФ, а відповідно, має більше свободи у відповідях та оцінках, аніж на офіційній посаді. 

В Україну Пол Томсен прибув на запрошення групи ICU для участі в Українському фінансовому форумі.

"Світ переживає нинішню кризу набагато легше, аніж кризу 2008 року"

– Перша за все, де ми зараз знаходимося в контексті нинішньої кризи? Наскільки довго пандемія ще впливатиме на європейську і українську економіки?

– Тут маю для вас гарні новини – нинішнє відновлення від пандемії буде набагато швидшим, ніж очікувалося.

Мова не лише про Україну. Адже, в принципі, швидке відновлення ми бачимо в усьому світі. Це стало можливим завдяки фіскальним та монетарним стимулам, які були використані в усьому світі.

Що стосується конкретно України, то хоча цифри по ВВП, які ми зараз бачимо, трошки розчаровують, однак і тут ми бачимо досить швидке відновлення.

Натомість у 2008 році ситуація була іншою. Тоді криза перекинулася з фінансового на реальний сектор економіки. А вирішити проблему в фінансовому секторі – завжди набагато важче та довше, що також впливає на реальну економіку протягом тривалого періоду.

Цього разу було навпаки – криза була в реальному секторі економіки, проте завдяки підтримці фінансового сектора вона майже не зачепила його.

Це важлива причина того, чому відновлення економіки від кризи COVID-19 є набагато швидшим, аніж після глобальної фінансової кризи.

– Хто з країн, на ваш погляд, є взірцем виходу з кризи?

– Глобально реакція урядів була правильною, однак, на мою думку, у США вона була особливо сильною.

Сполучені Штати змогли успішно поєднати монетарні та фіскальні стимули. Саме фіскальні стимули були потужною і, можливо, занадто потужною відповіддю на пандемію. Швидке відновлення означає, що тільки невелика частка економіки залишається незадіяною – значна частина американського ринку праці рапортує про брак працівників. Тому я вважаю, що фіскальна експансія у США в 2021 році є надмірною.

Ці "надлишкові" стимули цілком можуть призвести до довгострокової високої інфляції, які більше посилить нерівність у суспільстві.

– Такі країни, як США чи Німеччина, мають змогу заливати кризу грошима. Україна такої можливості не має. Чи означає це, що криза тільки збільшить розрив між Україною та західним світом?

– Чудове запитання. Насправді лише невелика частина країн не змогли відреагувати на кризу кардинальними заходами. Не в останню чергу їм допомогло глобальне пом’якшення грошово-кредитної політики, завдяки чому позичати стало відносно легко. В тому числі й для України.

Тому неправильно говорити, що країни не мають можливості відповідати збільшенням витрат на пандемію – фактично всі країни могли собі це дозволити.

Навіть ті країни ЄС, які не мають власної монетарної політики, тому що вони є в зоні євро – вони отримували кошти від Європейського пандемійного фонду. І дуже складно знайти країни із середнім рівнем достатку чи вище середнього, які не могли б мати доступу до фінансових світових ринків і, відповідно, запозичувати.

Що стосується найменш розвинених країн, які не мають доступу до ринків капіталу, то їм, як правило, надавав допомогу МВФ.

"Криза поглибила всі наявні суперечності"

– Наслідком кризи 2008 року стало зростання інфляції, і це призвело до розшарування суспільства в багатьох країнах, а також до низки перемог популістів. Чи чекає світ друга хвиля популістів?

– Такі ризики існують. Якщо не бути обачним, то ті проблеми, які існують зараз і існували раніше, тільки посиляться.

Важливо не переборщити з фіскальною експансією. Ми на власному досвіді переконалися, що найменш захищені верстви населення платять найвищу ціну, коли доводиться тиснути на гальма і вдаватися до суворої бюджетної економії. І це може мати політичні наслідки. 

Що стосується грошово-кредитної політики, то я стурбований тим, що політика кількісного пом’якшення (заходи світових центробанків у відповідь на кризу) призвела до зростання вартості активів і, як наслідок, зробило багатих ще багатшими. Як правило, власниками активів є заможні люди, а також особи старшого віку.

Заходи зі стримування кризи одночасно поглиблюють майнову нерівність і загострюють нерівність між поколіннями. 

– Які ще ризики ви бачите?

– Я вже згадав ризики, що стоять перед Сполученими Штатами.

Що стосується ЄС, то я тут бачу очевидну проблему в поділі між Північчю і Півднем.

Безумовно, у Півдня є набагато більші проблеми і з державним боргом, оскільки він є значно більшим. І коли Європейський центральний банк буде згортати програми викупу активів, коли будуть припиняти окремі програми допомоги окремим країнам, в цей момент буде складно саме країнам Півдня.

І вони повинні будуть пояснити інвесторам і самому ЄЦБ, як вони збираються в довгостроковому періоді вирішувати свої фіскальні проблеми, як вони будуть зменшувати дефіцит бюджету до прийнятних рівнів.

– Йдеться про ризики рівня нової грецької кризи?

– Ніколи не кажи ніколи. Але мені здається, що єврозона має достатній механізм, щоб уникнути цього найгіршого сценарію.

– Ми казали про поділ Північ – Південь, але ми часто керуємося поділом на Західну та Східну Європу. Що чекає на регіон Східної Європи в такому випадку?

– В принципі, говорячи про глобальну кризу 2008 року, треба сказати, що Східна Європа відновилася від неї набагато краще і швидко повернулася на свою траєкторію, по якій вона наздоганяла Західну Європу.

Взагалі існують три типи наздоганяння, і варіант по лінії Схід – Захід є найуспішнішим.

Східна Європа наздоганяє Західну досить швидко та успішно.

Так, вони пройшли цей період, коли було відносно легко наздоганяти Західну Європу, підвищуючи продуктивність своєї праці. Тепер для продовження перегонів країнам Східної Європи потрібно посунутися вгору по ланцюжку доданої вартості.

А це вже буде набагато складніше зробити. Для цього потрібно буде покращувати освіту людей, але це вже ті проблеми, які ніяк не залежать від пандемії.

Проте, повторюся, це наздоганяння є найуспішнішим з усіх.

А от за лінією Північ – Південь у рамках єврозони є дійсно проблеми, і криза це показала.

Але в усьому цьому є ще одна складова.

Розвинена Європа, включаючи Німеччину, більше не скорочує відставання від США, як було протягом тривалого періоду після війни.

Цей розрив фактично збільшився за останні десятиліття, а після глобальної фінансової кризи він тільки посилився.

Говорячи про останню кризу, я думаю, що Східній Європі також вдасться повернутися на траєкторію, за якою вона наздоганяє Західну Європу, але я стурбований тим, що криза COVID-19 ще збільшить розрив між Північчю та Півднем у єврозоні та між розвиненою Європою та США.

"Я досі не бачу широкої політичної підтримки реформ"

– Але де в цій структурі Україна, яка так і не змогла набрати такі темпи, як Східна Європа, і навіть досі не вийшла на докризовий рівень 2008 року?

– Коли я говорив про швидке зближення Сходу і Заходу, я думав про країни із колись плановою економікою, які зараз вже є частиною Євросоюзу. Членство в ЄС однозначно їм на руку.

Коли ми говоримо про Україну, то я згоден, що вона не показала такого успіху в наздоганянні решти Європи. Прогрес був, але значно менший.

Як правило, це наслідок відсутності прогресу у фундаментальних структурних реформах, особливо тих, які важливі для інвестиційного клімату, а отже, для довгострокового зростання достатку.

Членство в ЄС є величезним каталізатором таких реформ. Але, попри необхідність у реформах в багатьох сферах, Україна досягла вражаючої макроекономічної стабілізації через дуже хорошу фіскальну та монетарну політику, включаючи регулювання фінансового сектора.

Нещодавно ми побачили користь від цього, оскільки це дало Україні можливість для маневру в реалізації сильної фіскальної та грошової відповіді на кризу COVID-19.

– Чи правильно я розумію, що без членства в ЄС Україна все-таки не зможе наздогнати регіон Східної Європи?

– Безумовно, фактор ЄС зіграв просто вирішальну роль для країн Східної Європи. І він напевно допоміг би й Україні.

Це не означає, що Україна не може наздогнати Євросоюз, проте через це додатково зростає потреба у веденні правильної економічної політики.

Крім того, не варто забувати, що Україна має підтримку міжнародної спільноти, яка часто залишається непоміченою Україною. Світова спільнота буде підтримувати вас, якщо ви продемонструєте готовність до реформ.

– Тоді останнє запитання. Виходячи з вашого досвіду роботи з Україною, які були наші основні помилки і чому Україна для МВФ не стала історією успіху?

– Я досі не бачу широкої політичної підтримки реформ, необхідних для фундаментального покращення інвестиційного клімату.

Так, Україна показала певний прогрес, у цьому немає жодних сумнівів.

Але надто часто цей прогрес був швидше формальним – як створення інститутів та затвердження нових законів, ніж змістовним.

Опір з боку зацікавлених осіб із сильними політичними позиціями краде в країни час та мінімізує плоди реформ.

Але ще раз підкреслю, Україна досягла значного прогресу в макроекономічній стабілізації та регулюванні фінансового сектора, і це означає, що зараз вона набагато менш вразлива до кризи, ніж це було протягом 15 років, коли я контролював обговорення програми МВФ з Україною.

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"