Білорусь готується до нової фази війни, стверджують в українському Генштабі.

Проте чи зважиться білоруська армія взяти участь у повторному нападі на Україну з півночі? Що впливає на рішення білоруської влади і чи може Україна впливати на рішення Мінська?

Про все це ми поговорили з послом України у Білорусі Ігорем Кизимом. А разом із тим – запитали, як можна через Білорусь повернутися в Україну нашим громадянам з окупованих територій.

Пропонуємо вашій увазі повну відеоверсію нашої розмови на YouTube-каналі ЄвроПравди. 

А для тих, хто надає перевагу читанню, ми підготували текстову версію з ключовими питаннями та відповідями.

"Загальний тренд – не на нашу користь"

– Перше питання досить очевидне. Чи готується Білорусь до війни?

– Білорусь готується до війни, і це не секрет. Зокрема, про це неодноразово Лукашенко казав.

Питання полягає в іншому – до якої війни готується Білорусь?

Офіційні посадовці говорять, що вони збираються захищатися, і ні на кого не збираються нападати. Але ви ж розумієте: коли ми говоримо про загрозу з боку Білорусі, то йдеться не лише про білоруську армію.

Вторгнення 24 лютого відбулося з території Білорусі, хоча це були російські війська. Тому наявність російських військ на території Білорусі – головний ризик.

Я казав це від самого початку:

скільки там будуть присутні війська РФ, стільки звідти існуватиме загроза.

– Зараз Росія збільшує присутність...

– Дивлячись із чим порівнювати. Зараз іде повноцінне розгортання спільного угрупування військ.

До речі, на папері воно існувало давно і  мало складати до 10 тисяч солдатів, близько ста танків та 170 артилерійських систем. Але ми звикли до того, що протягом останніх двох років воно перебувало на постійній стадії підготовки, пересування і навчань. Навчань широкомасштабних чи малих, навчань командних штабів – цей процес і зараз іде постійно.

Вони обмінюються досвідом, і вони це не приховують. Йде спільне навчання. Йде підготовка до злагодженості військ, підрозділів і таке інше.

І тепер постає питання цілей цього процесу.

– Білорусам активно приходять повістки до військкоматів, їх запрошують "звірити дані". Що це означає?

– Я не думаю, що справжня мобілізація зараз на часі. Натомість вони вивчають негативний досвід мобілізації у Російській Федерації.

Вони дійсно перевіряють весь наявний резерв, для чого запрошують усіх.

І наразі у нас немає інформації про те, що мобілізація дійсно йде повним ходом.

Можливо, це прихована мобілізація, але, скоріше за все, це уточнення даних, щоби знати, на які мобілізаційні ресурси можна розраховувати. Вони хочуть знати чітко цифри, хто може бути мобілізований. Власне на це налаштована система.

Ви маєте розуміти, що в Білорусі дуже структурована з точки зору влади система. Це поліцейська форма управління державою і дуже жорстка централізована влада.

Тому будь-який військкомат може запросити будь-кого на перевірку. За рахунок військової дисципліни, яка існує в усіх структурах влади, вони зроблять цю мобілізацію, коли захочуть, маючи точні цифри щодо наявних ресурсів.

– Ми бачимо протилежні тенденції. З одного боку, Білорусь вивозить свої боєприпаси і частину техніки в РФ, з іншого боку, приходить російська техніка в Білорусь. Якого потоку більше: з Білорусі чи в Білорусь?

– Треба питати Генеральний штаб, може, вони відстежують. Офіційних даних тут немає.

Та я думаю, що йдеться про вивезення застарілої техніки РФ, на заміну тієї, яку знищують на полі бою на нашому східному та південному флангах, та про боєприпаси, які також постачаються з Білорусі в Росію.

Натомість озброєння, яке приходить у Білорусь – це більш новітнє покоління. Тобто загальний тренд – оновлення техніки новішими зразками, та утилізація в боях старої техніки та боєприпасів з білоруських складів.

– Зараз ми бачимо дуже потужну антиукраїнську пропаганду в білоруських медіа. Наскільки вона досягла своєї мети? Білоруси, якщо буде наказ, будуть готові воювати проти України?

– Пропаганда поступово робить свою справу. Очевидно, що настрої  суспільстві змінюються, хоча і не тільки за рахунок пропаганди.

Але дійсно, пропаганда просто шалена – там усе проросійське, все антиукраїнське, жодного альтернативного джерела інформації немає і не може бути.

Чи вірять білоруси цій пропаганді? Телевізору вірять.

Я спостерігаю певну зміну в настроях. Якщо білоруси раніше були більше антивоєнні і дещо проукраїнські, то зараз більше з’являється такого: "Мы хотим поскорее мира", і звинувачують у тому, що начебто Україна не йде на переговори.

Але хоча загальний тренд не на нашу користь – казати, що відбувся перелам у суспільстві на користь підтримки Росії, наразі не можна.

"Вони впевнені, що ЗСУ підуть звільняти Білорусь"

– Білорусь дійсно готується до нападу з боку України чи Польщі?

– У мене складається враження, що вони насправді не дуже бояться нападу з боку країн НАТО, і кажуть це більше для внутрішнього споживання.

Йдеться про те, щоби тримати в напрузі білоруське суспільство, щоби воно було готове до протидії тому, що може похитнути цей режим.

– Чи впливає на бачення білоруською владою ризиків наявність в Україні білоруських військових частин?

– А ось це питання є ключовим. Вони не стільки українських військ бояться, скільки своїх білоруських розвідників, які зараз воюють на фронті за незалежність України.

Вони впевнені, що ці військові готуються перейти через кордон і звільняти Білорусь. Тому нас постійно звинувачують у тому, що ми начебто готуємо якихось бойовиків.

Хоча здається, що і це робиться більше для внутрішнього споживання, аніж через реальне сприйняття цієї загрози.

– Навесні були чутки про участь білоруських військових у повномасштабному вторгненні. Чи є у нас докази того, що білоруси хоч мінімально, але брали участь у нападі?

– Ні. Ніяких доказів немає у нас. 

Я скажу відверто: тут не треба навіть шукати. Як Лукашенко сказав свого часу: "Ми там не потрібні. Там достатньо було сил…"

Можливо, вони десь готувалися до такої участі, але у нас немає жодного підтвердження, що це сталося. І я думаю, що там була домовленість про підтримку логістичного характеру.

Не думаю, що особовий склад білоруської армії планували долучити до бойових дій. Принаймні тоді, на етапі планування цієї агресії.

– А зараз?

– А зараз тим більше цього не плануватимуть.

– Тобто Лукашенко буде стояти до останнього?

– Так само, як Україна - не Росія, Білорусь – теж не Росія.

Білоруське суспільство завжди будувалося на концепції: "Ми мирні люди, нам ніхто не потрібен. Але себе ми будемо захищати". Це у них на підкірці записано.

Тому будь-які агресивні, наступальні дії не будуть сприйняті білоруським суспільством позитивно. І влада мусить це враховувати.

"Формально білорусько-український кордон закритий. Але..."

– Навіщо Україні зараз посол у Білорусі?

– Посол знаходиться там для того, щоби підтримувати відносини, які наразі існують.

Наразі у нас головне завдання – захист наших громадян, які таким чи іншим шляхом потрапили в Білорусь, в скрутне становище, навіть ще до початку бойових дій і того вторгнення, яке відбулося з території Білорусі.

– Білоруська влада стверджує, що багато українців приїжджають, хочуть отримати білоруське громадянство і залишитися там. А що насправді?

– Білоруська влада грає свою гру, це очевидно.

Коли почалася повномасштабна агресія, дуже багато людей мали єдиний вихід – їхати на територію Білорусі різними шляхами. Але треба згадати, що це почалося не вчора і не в лютому цього року. Це почалося в 2014-2015 роках.

Державний прикордонний комітет Республіки Білорусь дає цифри про те, що з 24 лютого цього року на територію Білорусі в’їхало 75 тисяч українців, але не каже, скільки виїхало.

А ми маємо офіційну інформацію про те, що з цього часу з території Білорусі за кордон виїхала 91 тисяча українців.

І ми можемо констатувати, що більшість громадян України, які зараз приймають білоруське громадянство, – ті, хто виїхали з України у 2014-2015 роках з тимчасово окупованих територій.

– Ви свого часу були проти візового режиму з Білоруссю та казали, що це перешкоджатиме поверненню наших людей в Україну з окупованих територій. Поясніть, як це повернення відбувається, якщо кордон закритий?

– Ми вчили в дипломатичній школі, що кожне рішення повинне мати додаткову вартість. Яка користь від візового режиму? А от шкода буде точно.

Наразі Білорусь залишається чи не єдиною територією, куди наші громадяни можуть потрапити безвізово з Росії, в тому числі з територій, які тимчасово окуповані.

Ви праві: формально білорусько-український кордон закритий з боку України. Але існує перехід "Мокрани-Доманове", через який українські громадяни можуть повернутися в Україну, маючи будь-які документи, які посвідчують особу.

Ми нещодавно домовилися з білоруською стороною про те, що навіть якщо людина має або паспорт із закінченням терміну дії, або внутрішній паспорт із закінченням терміну дії, або немає фотокартки, або свідоцтво про народження, вона все одно може виїхати з території Білорусі.

І так само будь-якого громадянина України наша сторона приймає без обмежень.

– Час від часу провладні білоруські телеграм-канали ставлять питання про те, що вас треба депортувати...

– Якби Білорусь була зацікавлена в тому, щоби розірвати дипломатичні відносини, вона б давно це зробила.

Скажу вам один секрет: вони навіть спочатку не збиралися евакуювати свого посла, а планували, щоб він продовжив роботу в безпечному місці, наприклад – у Львові. Проте потім ухвалили рішення повністю вивезти свою дипмісію, і вона виїхала за допомогою нашої Національної гвардії до кордону.

Проте формально посол Білорусі залишився – Ігор Сокол зараз сидить в МЗС Білорусі й керує посольством.

Він має можливість повернутися в Україну у будь-який момент, нехай з тими певними обмеженнями, дзеркальними тим, які білоруська сторона зробила для наших дипмісій.

– Мається на увазі скорочення персоналу?

– Так. Більшість наших співробітників мала виїхати, бо проти нас було розіграно шпигунський скандал.

– Часто кажуть, що Білорусь намагається відновити контакти із Заходом і доводить, що не хотіла брати участь в агресії.

– Не хочете воювати – накажіть російським військам покинути свою територію, і все. 

– Ви вважаєте, що білоруська влада ще має достатньо сил, щоби так заявити РФ?

– Вони мають можливість це зробити. Це питання вибору.

Якщо такий вибір буде зроблено – буде саме так.

Проте вони зробили трохи інший вибір. І зараз вони намагаються отримати від Росії в рамках союзної держави якомога більше поступок за цей свій вибір.

Інтерв’ю взяв Юрій Панченко,
відео Володимира Олійника,

"Європейська правда"