Європейський суд з прав людини постановив, що обов’язкова робота в’язнів після досягнення пенсійного віку не порушує статтю Європейської конвенції з прав людини.

Про це йдеться у рішенні по справі Мейєр проти Швейцарії (Meier v. Switzerland).

Заявник Біт Мейєр є швейцарським громадянином, який народився в 1946 році і в даний час утримується у швейцарській тюрмі Регенсдорф.

Рішенням від 4 липня 2003 року апеляційний суд Кантону Цюріх засудив Мейєра на чотири роки і чотири місяці позбавлення волі. У березні 2010 року апеляційний суд призупинив виконання покарання у вигляді позбавлення волі, замінивши його попереднім ув’язненням. 6 грудня 2011 року Мейєр просив звільнення від обов'язкової роботи під час відбування покарання. Його прохання було відхилене.

Тюремні власті ввели більш суворий тюремний режим проти нього через відмову від роботи. Це рішення було згодом скасовано після апеляції з боку Мейєра. 15 лютого 2003 року Мейєр подав апеляцію до федерального суду, стверджуючи, що мали місце неправильне застосування Кримінального кодексу та порушення людської гідності та свободи особистості.

Федеральний суд відхилив його апеляцію, постановивши, що примусові роботи для ув'язнених не є самі по собі порушенням прав людини за умови, що робота пропонується з урахуванням здібностей, підготовки та інтересів кожної людини.

"Європейський суд з прав людини одноголосно постановив, що не було порушення пункту 2 (заборона примусової праці) статті 4 Європейської конвенції про права людини", - йдеться у рішенні.

Суд зазначив, що не було достатнього консенсусу серед країн-членів Ради Європи щодо обов'язкових робіт для ув'язнених після досягнення пенсійного віку.

"Обов'язкові роботи, виконані паном Мейером під час його ув’язнення, можна розглядати як "роботи, які були виконані під час звичайного ув’язнення". Отже, вони не представляють "примусову чи обов'язкову працю" за змістом цієї статті", - йдеться у рішенні.