Заступник глави МЗС Олена Зеркаль розповіла про принципові моменти щодо змін про законодавства  про електронне декларування, необхідного для безвізового режиму, а також окреслила, які можуть бути компроміси у цьому питанні.

Про це йдеться в інтерв’ю Олени Зеркаль Укрінформу.

"Як знайти баланс між правом на приватне життя людей і необхідністю розкриття інформації щодо публічних осіб, оскільки тут рівновага є досить делікатною і тонкою справою" - зазначила вона.

На думку Олени Зеркаль є різні підходи для цивілізованого виходу з ситуації.

"Наприклад, збалансувати відкритість та закритість публічної інформації" - сказала вона.

Це питання, зокрема, обговорювалося і на зустрічі з Державним секретарем Франції з європейських питань Арлемом Дезіром, який розповів, що у Франції це вирішується по-різному, зважаючи на те, яку саме посаду займає людина, і чим вона займається.

За її словами, закон, що стосується запобігання корупції, приймався на високій хвилі популізму і містить такі положення, яких ніде немає.

Так само, як сказала заступник міністра, існують питання щодо кримінальної відповідальності і її відтермінування.

"Зокрема, велика хвиля суспільного обурення піднялася саме через відтермінування питання з кримінальною відповідальністю за недостовірно надану інформацію в деклараціях на один рік" - зазначила Олена Зеркаль.

"У мене, як у юриста за фахом, виникає природне запитання, а в чому полягає суспільна небезпека від того, що я, наприклад, не хочу вказувати в декларації якусь свою прикрасу. І що буде об'єктом цього злочину, якщо звертатися до Кримінального кодексу, і тим більше, там є стаття щодо незаконного збагачення. І таких питань існує багато, на них спекулюють" - пояснила вона. 

При цьому, на її думку, головною проблемою є нерозуміння і брак конструктивного діалогу між різними експертами.

"Саме для того, щоб і сформувати адекватність, ми й співпрацюємо з країнами-членами ЄС" - підкреслила вона. 

Як повідомлялося, з метою донесення інформації з перших вуст в МЗС вирішили  зробити невеликий тур і відвідати країни, які висловлюють своє незадоволення або скепсис щодо оцінок, наданих Єврокомісією, та впливають на рішення щодо безвізового режиму.