Міністр оборони Азербайджану дав вказівку всім видам Збройних сил, включаючи ракетно-артилерійські війська, бути готовими завдати ударів з усіх наявних важких озброєнь по місту Ханкенді (вірм. Степанакерт), яке де-факто є столицею самопроголошеного Нагірного Карабаху.

Про це повідомляє видання Trend з посиланням на повідомлення Міноборони Азербайджану.

Азербайджанська армія має бути готова завдати ударів по Ханкенді та інших населених пунктах у разі, якщо Вірменія найближчим часом не припинить обстрілювати населені пункти Азербайджану.

Як зазначили у відомстві , збройні сили Вірменії, які несуть втрати уздовж лінії фронту, почали мститися за свої невдачі, обстрілюючи населені пункти Азербайджану, розташовані поблизу лінії зіткнення військ, а також завдаючи шкоди цивільному населенню.

Азербайджан у зв’язку з цим заявляє про своє право на кроки у відповідь.

"Однак азербайджанська сторона ще раз закликає Вірменію дотримуватися норм міжнародного права і утриматися від застосування сили щодо мирного населення" - заявили у Міноборони Азербайджану.

Раніше повідомлялося, що ситуація в Нагірному Карабасі загострилася. 

За даними ООН, щонайменше 33 людини загинули і понад 200 отримали поранення в результаті військових зіткнень в Нагірному Карабасі у минулі вихідні.

Нагадаємо, конфлікт у Нагірному Карабасі почався ще в 1980-ті роки у зв'язку з масовим рухом на підтримку ідеї перепідпорядкування Карабаху Вірменії. Рух призвів до відтоку з регіону етнічних азербайджанців. Все це призвело до рішення радянської влади у січні 1989 року ввести в регіоні пряме управління з утворенням Комітету особливого управління Нагірно-Карабаською автономною областю.

У відповідь 1 грудня 1989 року Верховна рада Вірменської РСР і Національна рада Нагірно-Карабаської автономної області ухвалили спільну постанову про включення Нагірного Карабаху до складу Вірменії.

Збройні сутички почалися в 1990 році, а наступного року за участю радянської армії була проведена операція "Кільце", наслідком якої стала повна депортація 24 вірменських сіл.

Повномасштабні бойові дії почалися вже після розвалу СРСР у 1992 році та тривали до травня 1994 року, коли за участю Росії було підписано мирну угоду.

Згідно з нею, відбулося "заморожування" конфлікту, при цьому невизнана Нагірно-Карабаська республіка контролює 13,4% території Азербайджану: крім самої колишньої Нагірно-Карабаської області, це кілька азербайджанських районів, прилеглих до Нагірного Карабаху – так званий "пояс безпеки".