Прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв заявив, що не виключає впливу ззовні на ситуацію в невизнаному Нагірному Карабасі і допустив наявність "турецького фактора".

Про це повідомляє РИА "Новости".

"Я не виключаю, що і в цьому випадку існують чинники, які впливають на цей конфлікт ззовні. От ви назвали турецький фактор. Напевно, цей турецький фактор є — хоча б тому, що Туреччина висловила свою позицію", — заявив він.

Крім цього, Медведєв вважає, що заяви Туреччини щодо ситуації в Карабасі не можуть не насторожувати.

"Замість того щоб закликати заспокоїтися, сказати: давайте знову повернемося за переговорний стіл, давайте знову почнемо обговорювати, давайте припинимо стрілянину, — були дані певні оцінки. Для чого? Для того щоб підлити масла у вогонь? Ось це, безумовно, не може не насторожувати", — додав прем'єр Росії.

Ситуація в Нагірному Карабаху загострилася в минулі вихідні.

Як відомо, конфлікт у Нагірному Карабаху почався ще в 1980-ті роки у зв'язку з масовим рухом на підтримку ідеї перепідпорядкування Карабаху Вірменії.

Рух призвів до відтоку з регіону етнічних азербайджанців. Все це призвело до рішення радянської влади у січні 1989 року ввести в регіоні пряме управління з утворенням Комітету особливого управління Нагірно-Карабаською автономною областю.

У відповідь 1 грудня 1989 року Верховна рада Вірменської РСР і Національна рада Нагірно-Карабаської автономної області ухвалили спільну постанову про включення Нагірного Карабаху до складу Вірменії.

Збройні сутички почалися в 1990 році, а наступного року за участю радянської армії була проведена операція "Кільце", наслідком якої стала повна депортація 24 вірменських сіл.

Повномасштабні бойові дії почалися вже після розвалу СРСР у 1992 році та тривали до травня 1994 року, коли за участю Росії було підписано мирну угоду.

Згідно з нею, відбулося "заморожування" конфлікту, при цьому невизнана Нагірно-Карабаська республіка контролює 13,4% території Азербайджану: крім самої колишньої Нагірно-Карабаської області, це кілька азербайджанських районів, прилеглих до Нагірного Карабаху – так званий "пояс безпеки".