Зобов’язання швидко відповідати на телефонні дзвінки працедавця для працівника, що працює віддалено, має розцінюватися як робочий час.

Про це йдеться у відповідному рішенні Суду ЄС.

Справа стосується пожежника-волонтера з Бельгії, якого зобов’язали під час його зміни у віддаленому режимі протягом 8 хвилин бути на місці для того, щоб прийняти дзвінок від працедавця.

Це призводило до того, що він був змушений знаходитися удома під час своїх віддалених змін і не міг займатися іншими справами.

Пожежник звернувся до суду з вимогою до міста Нівеллес (за 30 км від Брюсселя) компенсувати йому цю віддалену послугу, прирівнявши її до звичайного робочого часу. Бельгійський суд передав справу до Суду ЄС.

Суд ЄС постановив, що "вимога протягом восьми хвилин відповідати на телефонні дзвінки вдома під час зміни у віддаленому режимі істотно обмежує можливість іншої діяльності і має розцінюватися як робочий час".

При цьому визначальним фактором для суду у прийнятті рішення було зобов’язання для робітника бути фізично присутнім у місці, визначеним роботодавцем.

Раніше Суд ЄС прийняв рішення, що час, витрачений на дорогу до роботи, має вважатися частиною робочого дня.