Міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив про готовність України визнати злочини проти поляків, але наполіг, що Польща має зробити аналогічний крок.

Про це міністр написав у статті для видання "Збруч".

Клімкін наголосив, що засуджує всі злочини, вчинені в ході українсько-польських конфліктів протягом Другої світової війни та після неї - і ті, що спрямовані проти українців, і ті, що проти поляків. Але сьогодні польська сторона намагається поставити знак рівності між національно-визвольною боротьбою українців і злочинами проти цивільного польського населення, наголосив міністр.

"У принципі в такий спосіб можна дискредитувати будь-який визвольний рух. Але й для таких ситуацій цивілізована Європа давно знайшла відповідь: кожен злочин індивідуальний і має своїх виконавців, які й повинні нести за нього відповідальність", - написав міністр.

На переконання Клімкіна, приписування злочину усій нації чи всьому визвольному рухові є неприпустимою пропагандистською маніпуляцією.

"Якщо ж деякі польські політики й далі наполягатимуть на забороні в Україні Степана Бандери й УПА, то за принципом "почни з себе" вони б передусім мали заборонити Юзефа Пілсудського з його жорстокою "пацифікацією" українців Галичини, а також Армію Крайову, чиї загони здійснювали криваві каральні акції проти українських сіл", - зауважив глава МЗС.

Прикладом злочинів Армії Крайової та місцевої польської самооборони міністр назвав трагедію українського села Павлокома, в якому в 1945 під командою поручника Юзефа Бісса було розстріляно 366 українців.

"І таких сіл було не одне й не десять. То що будемо робити з Армією Крайовою?", - запитує міністр.

"Ми готові визнати й засудити злочини, вчинені проти поляків, але й Польща повинна зробити те ж саме щодо злочинів проти українців. Поки що ж вона свідомо демонструє виразно однобоке бачення: українську сторону протистояння змальовує виключно чорними фарбами, а польську представляє як "білу і пухнасту", - додав глава МЗС.

Нагадаємо, міністр закордонних справ України Павло Клімкін 3 березня здійснить робочий візит до Польщі для участі у поминальних заходах, присвячених роковинам розстрілів українців підрозділами польського підпілля у селі Павлокома в березні 1945 року.