Європейські інститути не мають права вимагати від шукачів роботи володіти певними мовами, як-то англійською чи французькою, без надання відповідного обґрунтування.

Таке рішення 26 березня ухвалив Європейський суд у Люксембурзі, пише Politico.

Рішення фактично підтверджує постанову Генерального суду ЄС від 2016 року, якою визнано неправомірним те, що інститути ЄС під час прийому персоналу на роботу мають різний підхід до заявників, залежно від їхніх мовних навичок.

У вівторок Європейський суд ухвалив рішення на користь Іспанії, яка поскаржилася на дискримінацію, і відхилив прохання Європейської комісії скасувати постанову Генерального суду від 2016 року.

Іспанія виступила проти вимог Європейського парламенту, висунутих при пошуку водіїв у 2016 році.

Опис посади вимагав, щоб водії мали "задовільні знання" англійської, французької або німецької мови, крім володіння однією з 24 офіційних мов ЄС.

Форми заявок на цю посаду були доступні лише на цих трьох мовах, що призвело до висновку Європейського суду про те, що процес найму призвів до "різниці за мовною ознакою, яка в принципі заборонена".

Європейський суд зазначив, що не існує загальної заборони вимагати від заявників говорити на певних мовах. Підхід, що ґрунтується на мовних навичках, може бути дозволений, якщо це обґрунтовано, сказав суд, наприклад, якщо посадові обов'язки вимагають спеціальних мовних навичок.

Але у випадку водіїв, Європейський суд визнав, що Європейський парламент не надав достатнього обґрунтування.

"Парламент не встановив, який чином кожна з цих мов буде особливо корисною для виконання поставлених завдань і чому вибір не може бути зроблений на користь інших офіційних мов, які можуть мати стосунок до цих обов'язків", - сказано у постанові суду.