У Бельгії в неділю одночасно пройшли вибори до Європарламенту, федерального і регіональних парламентів, на яких перемогли радикальні партії, що виступають за розширення повноважень регіонів.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на Le Soir.

У Бельгії немає загальнонаціональних партій, на виборах в нижню палату парламенту Фландрія (північ) голосує за свої нідерландськомовні партії, Валлонія (південь) - за свої, франкомовні.

Місця в парламенті між переможцями розподіляються за квотним принципом - зі 150 місць в Палаті представників 87 відходять фламандцям, 67 - Валлонії.

У Фландрії перше місце посіла провідна партія "Новий фламандський альянс" (N-VA), яку очолює бургомістр Антверпена Барт Де Вевер. Ця партія виступає за максимальну автономію Фландрії і збереження на регіональному рівні більшості податків, які там збираються. Однак, у порівнянні з виборами 2014 року, результат альянсу погіршився на 5%.

Друге місце у Фландрії посіла партія "Vlaams Belang" ("Фламандський інтерес") з результатом 18,6% голосів, що на 13% більше в порівнянні з минулими виборами. Ця політична сила має ще більш радикальні погляди на економічну і політичну автономію Фландрії.

У Валлонії Соціалістична партія посіла перше місце, набравши 26,2% голосів, однак це слабший результат, ніж п'ять років тому. За нею йде ліберальна партія MR прем'єр-міністра Шарля Мішеля, що набрала 21,4%. Партія зелених Ecolo практично потроїла свій результат до 14,5%.

У Брюсселі, як очікується, найбільшою групою стануть фламандці і франкомовні зелені.

Партія Vlaams Belang поки не включалася в правлячі коаліції на всіх рівнях уряду в Бельгії через так званий "санітарний кордон", метою якого є виключення крайніх правих з будь-якої політичної більшості в країні.

Очікується, що з такими результатами формування нового федерального уряду Бельгії буде надзвичайно важким і країна може повторити кризу після виборів 2010 року, коли вона залишалася без уряду рекордний 541 день.

Прем'єр-міністру Шарлю Мішелю, ймовірно, доведеться піти з посади, однак він може керувати країною ще довгі місяці до формування нового уряду.

Читайте також: "Зрада не на часі: вибори до Європарламенту, що не стали тріумфом радикалів"