У МЗС України пояснили, чому вжите президентом Зеленським формулювання "окупований Крим" є коректним.

Як повідомляє "Європейська правда", з роз’ясненням виступив політичний директор МЗС Олексій Макеєв у відповідь на дискусії в соціальних мережах.

Президент Зеленський, реагуючи на чутки про готовність запросити РФ на зустріч G7 в наступному році заявив, що, серед іншого, "повернення окупованого Криму" буде справжнім серйозним сигналом світові про готовність РФ знову зайняти своє місце в порядку денному високої дипломатії.

"Щодо Криму головний термін — тимчасова окупація АР Крим та Севастополя. Додатковий термін: спроба анексії АР Крим та Севастополя)", - пояснив Макеєв на своїй сторінці у Facebook.

"Саме спроба анексії, бо держави світу дотримуються політики невизнання анексії АР Крим та м. Севастополя, а також положень резолюції ГА ООН 68/262 2014 року "Територіальна цілісність України", - наголосив Макеєв.

За його словами, слід уникати часто вживаних термінів "анексований Крим" чи "анексія Криму", оскільки на відміну від окупації, яка за визначенням є тимчасовим міжнародно-правовим режимом і не пов’язана з переходом суверенітету над територією однієї держави до іншої, анексія як міжнародно-протиправне діяння має інші правові наслідки та пов’язана зі зміною суверенітету відповідної території.

Дипломат також зазначив, що в офіційних документах і виступах США фігурує формулювання "спроба анексії". ЄС, у свою чергу, використовує менш прийнятний, аніж "окупація" чи "спроба анексії", проте допустимий термін - "незаконна анексія".

Макеєв наголосив, що закріплення терміну "анексія" за злочинними діяннями РФ може також трактуватися як де факто визнання односторонніх дій РФ з приєднання окупованої території України, що є окремим грубим порушенням міжнародного права, проте не тягне за собою жодних правових наслідків у контексті територіальних змін.

Водночас на АРК та Севастополь як на окуповану територію поширюється міжнародно-правовий режим окупації відповідно до Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі 1907 року, а також звичаєві норми міжнародного гуманітарного права.

"Держава-окупант може обмежено поширити на окуповану територію свою юрисдикцію, однак основні права та вигоди, пов’язані з цією територією, походять від суверенітету держави-власника суверенітету цієї території і не можуть переходити державі-окупанту. Отже, окупація як наслідок збройного конфлікту не надає державі-окупанту права розпоряджатися територією", - зазначив Макеєв.