Влада Білорусі поставила опозиційну кандидатку в президенти Світлану Тихановську перед вибором: або залишити країну, або "інші, не дуже зручні варіанти".

Як повідомляє "Європейська правда", про це заявив глава МЗС Литви ЛінасЛінкявічюс в інтерв'ю "Ехо Москви".

"Сім годин невідомо де вона була після відвідування цього виборчого комітету. І потім, я так розумію, їй запропонували, як ми вже говорили, не дуже великий вибір: або залишити країну, або інші якісь, не дуже зручні варіанти, скажімо. І вона вирішила приїхати, оскільки у неї є віза. І влада сприяла цьому. Може, це теж була частина плану, що вона не буде в країні - менше, скажімо, буде причин для хвилювань", - сказав Лінкявічюс.

Глава МЗС Литви вкотре повторив, чого литовська влада очікує від білоруської: "припинити насильство, відпустити всіх затриманих і почати діалог з людьми, як мінімум".

Лінкявічюс вважає, що можливі санкції Євросоюзу щодо Білорусі повинні бути персональними і не повинні зашкодити звичайним громадянам.

"Вже треба щось конкретне робити. Що конкретне? Ну, значить, санкції треба обговорювати. Я думаю, такі санкції, які не зашкодили б людям, а не тим особам, які порушували, скажімо, права і використовували цю силу, до речі, без будь-яких причин, на мій погляд, оскільки ці люди були мирні. Вони не розбивали вікна, вони не спалювали машини, вони просто хотіли, щоб їх почули", - сказав міністр.

Раніше повідомлялося, що Комітет у закордонних справах Сейму Литви прийняв заяву, в якій назвав вибори в Білорусі сфальсифікованими і запропонував не визнавати Лукашенка легітимним президентом.

Як відомо, кандидатка у президенти Білорусі Світлані Тихановська виїхала до Литви 11 серпня, їй виділили житло і охорону. 

У команді опозиціонерки спершу сказали, що кандидатку в президенти вивезла з країни білоруська влада. Згодом з’явилося відеозвернення Тихановської, в якому вона каже, що це її власне рішення. Втім, очевидно, що відео було записане під тиском білоруських силовиків.

Читайте також: Майдан для Лукашенка: як вибори-2020 розбудили Білорусь та на що варто зважати Україні