Києву вдалося зрушити з мертвої точки одне з ключових питань порядку денного діалогу з Європейським Союзом – оновлення Угоди про асоціацію та перегляд її торговельно-економічного сегмента, Поглибленої та всебічної зони вільної торгівлі (ПВЗВТ).

Наразі йдеться про додатки до Угоди, які стосуються митних тарифів для торгівлі товарами між сторонами, а також тарифних квот, переважно на українську агрохарчову продукцію, для якої режим ПВЗВТ був далекий від режиму вільної торгівлі.

Для більшості позицій українського агрохарчового сектора тарифні квоти Угоди були вкрай скупими і відображали позицію глухої опозиції європейських виробників будь-якій значущій лібералізації аграрного імпорту з України.

Про те, як знайти додаткові можливості розкриття економічного потенціалу Угоди в рамках її оновлення і які галузі української економіки найбільше від цього виграють, читайте у чудовій статті директора європейського офісу Української асоціації бізнесу і торгівлі (UBTA) Назара Бобицького Ліки для Європи: як українській фармацевтиці вийти на ринок ЄС.

Європейські агровиробники і далі вкрай неохоче розглядають перспективи значного збільшення тарифних квот або зниження митних тарифів для українських товарів, особливо враховуючи посилення позицій України.

Очевидно, що потрібно шукати додаткові можливості розкриття економічного потенціалу Угоди в рамках її оновлення. Такі можливості доступні шляхом усунення існуючих або прихованих нетарифних торговельних бар'єрів, зокрема у вигляді негармонізованих технічних стандартів і вимог.

Найбільше виграють від них ті галузі української економіки, які найбільш підготовлені з технологічної точки зору і мають значний експортний потенціал.

Як свідчить аналітика Української асоціації бізнесу і торгівлі (UBTA), одним з таких секторів є фармацевтична галузь України.

На жаль, у географії експорту лікарських засобів ринок ЄС займає останні місця.

Головним нетарифним бар’єром для доступу українських ліків до ринку Євросоюзу є відсутність визнання результатів інспектування виробництва лікарських засобів на відповідність вимогам належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice, далі – GMP).

На практиці українські фармацевтичні компанії змушені проходити подвійні перевірки щодо відповідності вимогам GMP – в Україні та на рівні держав-членів ЄС – через невизнання українських GMP-сертифікатів.

Але у Євросоюзу також є практика підписання угод з третіми країнами. Чому в України з’являється шанс вивести свою фармацевтичну продукцію на ринок Євросоюзу, читайте у чудовій статті Назара Бобицького Ліки для Європи: як українській фармацевтиці вийти на ринок ЄС.