Правляча партія Польщі зробила міграційну кризу питанням внутрішньої політики. Таким чином, представники влади намагаються атакувати в першу чергу лідера опозиційної "Громадянської платформи" Дональда Туска. 

Про перехід політичного протистояння у Польщі на новий рівень читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка "Опозиція атакує разом із Путіним": як міграційна криза поглибила протистояння у Польщі.

З початку літа Білорусь залучає до себе "туристів" із країн Близького Сходу та Африки, допомагаючи їм перейти кордон ЄС або з Литвою, або з Польщею. Як наслідок – вже за кілька днів пункти прийому біженців, які були не розраховані до такого трафіку, виявилися заповненими, а тому Варшаві та Вільнюсу довелося використовувати дії, сумнівні з точки зору міжнародного права – змушувати мігрантів повернутися до Білорусі.

Білоруські прикордонники також не давали можливості мігрантам зайти на територію країни (більшість із цих туристів мала візу із одноразовим в’їздом).

Тож на прикордонній смузі накопичувалася значна кількість людей, в тому числі й дітей, і з цим щось треба було робити. Особливо – з початком холодів, внаслідок чого вже зафіксовано кілька смертей мігрантів від переохолодження.

Питання біженців – і вибір між підтримкою дій влади та їх критикою, стало справжнім викликом для польської опозиції.

З одного боку, кроки польської влади відверто суперечать міжнародному законодавству. З іншого – виступати проти них означає де-факто підігравати Лукашенку.

Опозиція в цілому підтримувала останні законодавчі зміни щодо зміцнення кордонів країни. Втім, останні тижні спікери партії влади "Право і Справедливість" (ПіС) не втомлюються заявляти – якщо б зараз при владі був Дональд Туск та його "Громадянська платформа", то Польща не стала би захищати свої кордони і її швидко б наповнили мігранти.

Врешті решт голова партії влади ПіС Ярослав Качинський вказав, що дії опозиції у Варшаві, на додачу до гібридної атаки на кордоні, спонукали Александра Лукашенка та Владіміра Путіна до ескалації та зміцнення нападу.

Польська влада обрала жорстку відповідь на шантаж Лукашенка, але одночасно вирішила використати цю кризу у своїх внутрішньополітичних суперечках.

Схоже, що такі заяви – підготовка громадської думки до більш жорсткої критики з боку опозиції.

Підстав очікувати посилення критики також більш ніж достатньо.

Про те, як міграційна криза посилює конфронтацію у польському політикумі читайте в статті Юрія Панченка "Опозиція атакує разом із Путіним": як міграційна криза поглибила протистояння у Польщі.