Ще чотири роки тому фото Карлеса Пучдемона прикрашали перші шпальти світових видань, однодумці пишалися його мужністю, йому пророкували велике майбутнє.

Але згодом екслідер сепаратистів почав рух до політичного забуття.

У чому ж причина та що із сепаратизмом в іспанській Каталонії, читайте в статті адвоката, кандидата юридичних наук Віталія Власюка та іспаністки Оксани Бурячок Поразка сепаратистів: що змінили 4 роки після референдуму про незалежність Каталонії.

Пучдемон – колишній журналіст із Жирони, який став політиком у 2006 році. Пізніше він став мером Жирони, а у 2016 році 70 голосами "за" та 63 голосами "проти" Карлеса Пучдемона обрали президентом Женералітату, тобто уряду Каталонії.

Політична партія "Конвергенція та єднання", під прапорами якої майбутній "заколотник" пішов у політику, мала за мету отримання для регіону Каталонії максимально можливої автономії у Іспанії. Оскільки королівство Іспанія є федерацією, де різні регіони можуть мати різний рівень автономності, це прагнення було законним.

Отримавши посаду, він ще більше радикалізувався (Пучдемон тоді ще був сміливий!), проводив сепаратистську політику та відкрито декларував, що його головна мета – зробити Каталонію незалежною та вільною.

6 вересня 2017 року парламент Каталонії оголосив про проведення референдуму за незалежність. Це рішення призупинив Конституційний суд Іспанії (як неконституційне), але організатори дійства, на чолі з Пучдемоном, все одно провели всенародне голосування, причому дуже швидко, вже 1 жовтня.

За незалежність Каталонії проголосували 90,09% каталонців, проти – 7,87%.

На Пучдемона багато хто тоді дивився як на сміливця, що готовий йти до кінця. Однак у найвідповідальніший момент Пучдемон вирішив бути обережнішим.

Він зробив заяву про потребу домовитися з Мадридом. Тобто наче і задекларував незалежність, а наче й призупинив, такий собі правничий виверт. У цей момент Пучдемон вперше постав боягузом в очах своїх прибічників та тих, хто прагнув незалежності.

27 жовтня 2017 року – більшість каталонського парламенту нарешті проголосувала за незалежність, але це прозвучало слабко.

Офіційний Мадрид відреагував моментально. В хід пішла стаття 155 Конституції Іспанії, яка дала можливість запровадити пряме управління автономією з Мадрида. Далі каталонське керівництво разом із парламентом були розпущені, а дострокові автономні вибори призначили на 21 грудня.

Тим часом Пучдемон остаточно перелякався. Мадрид не приховував наміру арештувати лідера автономії, як і усіх його соратників-сепаратистів.Тож замість роботи у звичному режимі, як він і обіцяв виборцям, Пучдемон поїхав у невідомому напрямку.

Що ж зараз із сепаратизмом у Каталонії, читайте в матеріалі Віталія Власюка та Оксани Бурячок Поразка сепаратистів: що змінили 4 роки після референдуму про незалежність Каталонії.