Від середини літа офіс президента України дуже наполегливо просував думку про те, що Нормандський саміт – тобто зустріч лідерів Німеччини, Франції, України та Росії – має відбутися дуже-дуже скоро. 

Лише вузьке коло знало, що ці заяви були погоджені з Берліном, та навіть були потрібні Берліну. 

Чому у підсумку вони стали частиною багатошарової гри, у якій виграла саме Україна, у деталях пояснює редактор ЄвроПравди Сергій Сидоренко у статті "З Росії без любові. Як Путін не виконав прощальне прохання Меркель".

Ті, хто у деталях слідкує за німецько-українськими відносинами, напевно пам’ятають про як мінімум дивний, а насправді навіть обурливий візит Меркель до Києва наприкінці серпня.

Канцлерка Німеччини приїхала в Україну з одноденним візитом 22 серпня, у неділю. Вона зустрілася з Зеленським, отримала від нього орден Свободи та полетіла додому.

І показове ігнорування "Кримської платформи", засідання якої проходило наступного дня, і переговори у Москві за два дні до візиту до Києва – давало вдосталь підстав обурюватися її ставленням до України.

Але ще дивнішою є ситуація, якщо зважити, що від початку Меркель планувала взяти учаcть у "Кримській платформі" і підтвердити таким чином підсумок своєї багаторічної підтримки цілісності України. Від двох не пов’язаних одне з одним джерел ЄП дізналася, що на початку року, під час переговорів з Києвом щодо "Кримської платформи", у графіку канцлерки навіть зарезервували 23 серпня для цього візиту.

Однак потім щось пішло не так.

За всіма ознаками, ця зміна сталася саме через "Нормандію". Причому відмова Меркель потягнула й інші зміни: це стало визначальним для відмови також з боку французького президента Макрона.

Під час коментування "зливу" російським МЗС закритого листування міністра Сергєя Лаврова з його французьким та німецьким колегою Жан-Івом ле Дріаном та Гайко Маасом канцлерка Німеччини повідомила важливу деталь. 

Меркель, зокрема, розкрила факт свого прохання на адресу Путіна провести зустріч у Нормандському форматі поки вона залишається канцлеркою. 

Справді, ідея про саміт "нормандської четвірки" належить особисто Меркель. Дуже схоже, що саме задля додаткових аргументів на користь саміту канцлерка переграла графік, відмовилася від участі у Кримській платформі тощо та отримала від свого товариша Владіміра запевнення, яке вона вважала достатнім для того, щоби сподіватися на саміт.

Чому ця історія стала стратегічною поразкою не лише Путіна, але й особисто Меркель читайте в аналітиці Сергія Сидоренка З Росії без любові. Як Путін не виконав прощальне прохання Меркель.