Незважаючи на численні декларації та заяви про українсько-китайське стратегічне партнерство, відносини між двома країнами нині у кризовому стані та, ймовірно, будуть лише погіршуватися. 

Про те, чому це відбувається і що з цим робити, читайте в колонці керівника секції Азійсько-Тихоокеанського регіону New Geopolitics Research Network Юрія Пойти Небезпечний Китай: як Україні мінімізувати ризики у співпраці зі "стратегічним партнером".

Однією з ознак кризовості відносин між країнами, зазначає експерт, є нещодавня стаття в китайському державному англомовному виданні Global Times під назвою "Україна заплатить ціну за напад на китайську фірму за вказівкою США". 

У статті в ультимативній формі, з погрозами "завдати нового удару і без того хворій економіці України" використовуючи "надзвичайно складне геополітичне середовище України", вимагають передати підприємство "Мотор Січ".

Юрій Пойта додає, що це не перший випадок недружньої поведінки Пекіна, та пропонує Києву засвоїти п’ять уроків у відносинах з Китаєм.  

По-перше, українському керівництву слід нарешті усвідомити, що Китай – це не меценат, або просто партнер, а глобальний гравець. Для реалізації своїх інтересів ця країна готова здійснювати кроки, які можуть нести загрозу національній безпеці нашої держави.

По-друге, слід провести ретельну та незаангажовану ревізію викликів та ризиків, пов’язаних зі співпрацею з Китаєм. Наприклад, спроби встановлення контролю над українськими стратегічними підприємствами та заволодіння чутливими військовими технологіями, технологічна експансія в критичні галузі України, тощо.

По-третє, пише Пойта, необхідно розробити комплекс заходів щодо зменшення викликів та послідовно впроваджувати його в життя. 

Їх також багато, але нагальними є ухвалення закону про скринінг іноземних інвестицій, який унеможливить повторення кейсу "Мотор Січі"; диверсифікація ринків збуту української продукції; зупинка діяльності "українсько-китайських центрів високих технологій", котрі, як виявилося, є прикриттям китайських спецслужб для отримання секретної інформації в Україні;

По-четверте, шляхом широкого та відкритого діалогу слід сформувати консенсус щодо Китаю всередині України.

По-п’яте, на думку автора, слід нарешті налагодити нормальний та конструктивний діалог із китайською стороною. Останні події продемонстрували, що він фактично провалений, як на дипломатичному, так і на експертному рівнях.

Більше про те, що потрібно робити Україні, аби не потрапити у пастку Китаю, читайте в колонці Юрія Пойти Небезпечний Китай: як Україні мінімізувати ризики у співпраці зі "стратегічним партнером".