У Чорногорії знову заговорили про державний переворот. Спробою перевороту в чорногорському уряді називають розвал коаліції, внаслідок чого вже у наступні дні уряд має піти у відставку, в тому числі – через його відверто антизахідну політику.

Втім, вотум недовіри уряду не вирішує всіх проблем. Швидше за все, Чорногорії доведеться досить довго балансувати між урядом меншості та перспективою дострокових виборів – і це дає шанси для "друзів РФ" повернути втрачене.

Про боротьбу з "друзями Путіна" у Чорногорії читайте в статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Кінець проросійського реваншу: як Чорногорія повертається на проєвропейський шлях.

Проросійська коаліція партій в чорногорському парламенті (Скупщині) дала тріщину. Найменша партія коаліції URA вирішила вийти з об’єднання. В самій URA це рішення пояснюють тим, що нинішня коаліція, по суті, гальмує шлях Чорногорії до членства в ЄС.

Партія URA завжди виступала за прозахідний курс Чорногорії. То чому ж вона опинилася у проросійській коаліції?

До кінця 2020 року при владі в Чорногорії була Демократична партія соціалістів (ДПС) та її лідер Міло Джуканович. Джуканович – нинішній президент незалежної Чорногорії – був президентом ще Чорногорії як складової частини Югославії.

Попередня влада, за Демократичної партії соціалістів, дотримувалася чітко прозахідного курсу, зокрема, добившись прийняття Чорногорії у НАТО. Втім, одночасно цю владу стали все частіше звинувачувати у корупції, і зовсім не безпідставно.

Невипадково неофіційною, але ключовою умовою при прийнятті Чорногорії до НАТО була відставка прем’єра Джукановича, який вважався втіленням цієї корупції. Ця вимога була виконана, і у 2017 році Чорногорія вступила до Альянсу.

Наступного року Джуканович виграв президентські вибори та повернувся до влади.

Поразка ДПС на парламентських виборах 2020 року розглядалася і всередині країни, і за кордоном як можливість оновлення політичної системи країни.

Звичайно, ризики були чималі – друге місце зайняла радикальна просербська та проросійська партія "Демократичний фронт", внаслідок чого новим прем’єром став її висуванець Здравко Кривокапич.

Втім, у "Демфронті" постійно наголошували, що не змінюватимуть зовнішній - прозахідний - курс, а сконцентруються на антикорупційних питаннях.

Події 2021 року переконливо довели: попри обіцянки не чіпати зовнішній курс Чорногорія стає все більш просербською та проросійською.

Значною мірою це пов’язано з тісним альянсом нової влади із Сербською православною церквою, яка є "м’якою силою" Белграда в регіоні.

В умовах конфліктів, серед іншого, через інтронізацію новообраного митрополита у Цетинє 5 вересня, а також з ЄС (критикували санкції проти РФ та підігравали Сербії та Росії), розвал коаліції був фактично неминучий.

Чому найближчі дні у Чорногорії будуть досить напруженими, читайте у матеріалі Юрія Панченка Кінець проросійського реваншу: як Чорногорія повертається на проєвропейський шлях.