Протягом усього XX століття етнічне питання було не тільки одним із вирішальних у міжнародній та внутрішній політиці Європи та світу, а й причиною регулярних конфліктів і навіть воєн.

Про те, як це питання використовує у своїх інтересах Росія, читайте в статті директора Інституту Центральноєвропейської стратегії Дмитра Тужанського Зіштовхнути лобами: як Росія "мілітаризує" етнічне питання в Україні та Центральній Європі. Стаття вийшла в рамках спецпроєкту "Мости на Захід", що створений за підтримки USAID.

Щоб виправдати порушення усіх можливих міжнародних норм і зобов'язань, Москва використала вісім років тому саме етнічний фактор – "захист росіян та російськомовних" від ефемерної загрози з боку "українських фашистів та нацистів".

Попри всю абсурдність та штучність своїх аргументів, російська пропаганда, на жаль, доволі ефективно апелює до "етнічних травм" минулого, намагаючись спровокувати ланцюгову реакцію, виправдати та легітимізувати власні агресивні дії в Україні (нинішні та майбутні), посіяти хаос.

Одночасно з військовими діями на сході та півдні України, останні вісім років Кремль проводить гібридні спецоперації на західних кордонах України та в Європі загалом.

Мета – не тільки оживити старі історичні рани, а зіштовхнувши сусідів лобами, підірвати європейську та євроатлантичну єдність. У випадку з Україною – посварити її з західними сусідами, а відтак загальмувати рух Києва на захід, щоб залишити нас у своїй сфері впливів.

Тож не варто дивуватися, що саме українсько-угорським та українсько-польським відносинам приділяють таку велику увагу російські медіа.

Приклад №1 – "польський". Під час останньої кібератаки на сайти державних органів України в середині січня хакери намагалися замаскуватися під поляків.

Приклад №2 – "угорський". В середині осені 2021 року, ще коли Росія тільки починала стягувати свої війська до українського кордону, у мережу були вкинуті "новини" про можливе військове зіткнення між… Україною та Угорщиною.

З одного боку, ці інформаційні кампанії виглядають банальними, маргінальними та абсурдними. З іншого боку, вони охоплюють велику загальну аудиторію, якій нав'язується "мілітарний" порядок денний, хай би яким безглуздим та неймовірним він не здавався. А це веде до зміни поведінки та формування відповідної громадської думки.

Але несправедливо було би "списувати" усе винятково на історичні травми та російську дезінформацію. Річ у тім, що дуже часто неросійські політики спекулюють етнічним питанням та безвідповідально розігрують цю карту у власних внутрішньополітичних цілях, одночасно підігруючи російському впливу, збільшуючи його руйнівну вагу та вплив.

Докладніше - у матеріалі Дмитра Тужанського Зіштовхнути лобами: як Росія "мілітаризує" етнічне питання в Україні та Центральній Європі.