Під час візиту до Києва президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана очікується офіційне підписання угоди (або щонайменше – заява про завершення та швидке підписання) про створення зони вільної торгівлі між Україною та Туреччиною.

Проте не схоже, щоб український бізнес цьому зрадів.

Про те, наскільки обґрунтовані такі побоювання і що насправді міститься у торговій угоді з Анкарою, читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Турецький вал: чим небезпечна і чому потрібна Україні вільна торгівля з Анкарою.

Про що ж вдалося домовитися?

За даними ЄвроПравди, угода охоплюватиме і промислові, і харчові товари.

Щоправда, з неї виключені зернові та олійні культури, експорт яких важливий для України (частка їх експорту до Туреччини разом складає біля 30%). Втім, нещодавно митна ставка на них була зменшена Анкарою до нуля.

Тож, як стверджують в уряді, за вказаними товарними групами режим вільної торгівлі буде хоч і не де-юре, але де-факто. Гарантією збереження цих мит в уряді бачать зростання світового попиту на ці товари.

Ключове досягнення України – до вітчизняних товарів не будуть застосовуватися додаткові збільшені мита, вищі за максимальний рівень, встановлений членством Туреччини у СОТ.

Це особливо важливо, оскільки ці додаткові мита вважалися ключовим бар’єром для українського експорту до Туреччини.

Втім, тут є один виняток – продукція металургії.

Попри те, що цей експорт дуже важливий для нас (за минулий рік він склав $1,97 млрд, частка – біля 40%), Київ погодився на право Анкари збільшувати захисні мита на цю продукцію в обмін на збереження Україною вивізного мита на металобрухт.

У відповідь на відмову Анкари від використання додаткових мит Київ погодився на асиметричне зниження основних мит. Так, середня ставка українських мит буде знижена до 0,5%, тоді як турецьких – лише до 10%.

Також в угоді міститися норма про повне зняття обмежень з українського вантажного автотранспорту, включаючи вільний в’їзд порожніх вантажних машин.

Крім того, обидві країни гарантують для компаній вільний та недискримінаційний доступ до свого ринку послуг. Щоправда, ця норма може мати зворотній ефект – регулювання бізнесу в Туреччині суттєво простіше, аніж в Україні. За таких умов у деяких українських компаній може з’явитися прагнення змінити місце реєстрації на турецьку.

Більше про те, які наслідки матиме така лібералізація, читайте в матеріалі Юрія Панченка Турецький вал: чим небезпечна і чому потрібна Україні вільна торгівля з Анкарою.