Президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, що регламентує умови перебування українських біженців та розміри їх соціальної підтримки.

Про це повідомляє "Європейська правда" із посиланням на Onet.pl.

Нагадаємо, відповідний законопроект було ухвалено Сеймов ще у середу 9 березня. Через день Сенат – верхня палата польського парламенту  ухвалив загалом 60 поправок до цього закону. Біля дитятка з них були ухвалені Сеймом у вранці 12 березня.

Того ж дня, але уввечорі, закон підписав президент Анджей Дуда. 

Нові нормативні акти набудуть чинності з дня їх опублікування в "Правовому журналі", але будуть застосовуватися ретроактивно з 24 лютого 2022 року.

Нагадаємо, запропонований закон гарантує законність перебування у Польщі громадян України, а також їхнього подружжя, у випадку, якщо вони не мають українського громадянства. Це стосується лише тих осіб, які в'їхали до Польщі з України від початку російського вторгнення. 

Також легальним буде перебування дітей, народжених у Польщі українками, які втекли від війни. 

Перебування українських біженців у Польщі вважатиметься законним протягом 18 місяців, хоча Сенат пропонував зробити це безстроковим.

Втім, через 9 місяців перебування у Польщі, біженці можуть подати заяву на отримання дозволу на тимчасове проживання терміном на 3 роки.

Відповідно до прийнятого закону, біженці з України зможуть отримувати податковий номер PESEL, працювати у Польщі та отримати доступ до медичної допомоги. 

Українські учні та студенти зможуть продовжити навчання у польських школах та університетах. 

Біженці з України також матимуть право на одноразову фінансову допомогу. Відповідно до прийнятого закону, вона складатиме 300 злотих на особу.

Закон також передбачає виплачувати пільги тим полякам, хто забезпечуватиме харчування та проживання громадян України. Гроші будуть виплачуватися максимум на 60 днів, але в обгрунтованих випадках цей термін може бути продовженим. 

Нагадаємо, станом на 11 березня до Польщі виїхали вже понад 1,5 мільйона біженців з України.

Посольство України вже радить їм не залишалися у прикордонних регіонах (воєводства Прикарпатське, Люблінське, Малопольське), а також у столичному Мазовецькому воєводстві, а переїжджали в інші регіони, де також є вся необхідна інфраструктура.