Тиждень тому Білорусь була як ніколи близька до того, щоб відправити свою армію воювати проти України. Втім, нового вторгнення так і не сталося. Лукашенко, як і раніше, надає перевагу тому, щоб атакувати Україну на словах.

Події тижня, що минув, показують: з кожним днем змусити Лукашенка відправити війська в Україну буде все важче, пише редактор "Європейської правди" Юрій Панченко у статті Лукашенко тисне на гальма: як Мінськ утримався за крок від агресії проти України.

Заяви Лукашенка про можливість війни проти України містять суцільні протиріччя. 

З одного боку, самопроголошений президент Білорусі виключає навіть таку можливість, а з іншого – Лукашенко окреслює умови, за яких це може відбутися.

Тут важливим є те, що формально білоруська (чи вже російська) пропаганда вже створила достатньо приводів, щоб Лукашенко оголосив, що Україна першою розпочала агресію. Інша річ, що, схоже, воювати бажання немає.

Згідно останнього соціологічного опитування, ця ідея майже однаково непопулярна як серед прихильників, так і серед противників Лукашенка.

І якщо допомогу армії РФ Лукашенку ще вдається "продати" своєму електорату, то безпосередня участь у війні може суттєво зменшити його ядерний електорат.

Не кажучи вже про те, що ризики такої війни призводять до дій "рейкових партизанів": білоруси атакують пункти управління залізницею, блокуючи її роботу, що має ускладнити переміщення військ на південь.

Унікальна ситуація: хоча санкції за агресію проти України на Білорусь були накладені на порядок слабші, аніж на РФ, санкційний ефект у Мінську відчувають набагато сильніше, ніж у Москві.

В такій ситуації Білорусь зараз розпочинає корегування держбюджету, не приховуючи: багато програм цього року доведеться пустити під ніж. Щоправда, білоруська влада обіцяє не різати ключові соціальні виплати і, звичайно, точно не буде чіпати витрати на силовиків.

Ситуацію для Білорусі ускладнює той факт, що, на відміну від РФ, держава залишається основним роботодавцем. А отже, проблеми від зупинки заводів лягають не на олігархів, а на держбюджет. Це ще одна причина, чому Лукашенко явно не готовий додатково погіршувати відносини із Заходом.

Участь білоруських військ у війні проти України призведе до миттєвого посилення санкцій – а у Мінську досі не знають, як дати раду з попередніми. Особливо якщо фінансова підтримка з боку РФ поступово знижуватиметься.

Показовою є ще й ситуація з українськими дипломатами. Після евакуації білоруського посольства близькі до влади телеграм-канали почали активно закликати до повного закриття й посольства України та надання статусу персони нон грата українському послу Ігорю Кизиму.

Втім, Лукашенко і тут не став спалювати мости. І це – позитивний сигнал. В останню хвилину білоруський диктатор все ж натиснув на гальма.

Докладніше про всі можливі сценарії щодо Білорусі - у матеріалі Юрія Панченка Лукашенко тисне на гальма: як Мінськ утримався за крок від агресії проти України.