Глава МЗС Німеччини визнала, що Берлін проігнорував російську енергетичну загрозу

Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок заявила у вівторок, що німецькі політики знали про небезпеку посилення енергетичної залежності від Росії після анексії Криму у 2014 році і тепер розплачуються за ігнорування проблеми.

Про це вона сказала у своєму виступі на Берлінській конференції щодо енергетичного переходу, повідомляє "Європейська правда" з посиланням на Politico.

"Насправді ми, європейці, щонайменше з 2014 року знали… що ми маємо стати повністю незалежними від російського імпорту викопного палива, і було прийнято стратегію щодо диверсифікації нашого імпорту енергоносіїв", - сказала вона.

"Однак ми з цим не впоралися, і зараз відбувається розплата найжорстокішим чином", - додала вона.

Сьогодні Німеччина опинилася у скрутному становищі, намагаючись збалансувати вимоги про заборону імпорту енергоносіїв із Москви з можливістю того, що така заборона може призвести до рецесії у її власній економіці.

Міністр економіки та клімату Роберт Габек, який, як і Бербок, належить до партії Зелених, яка не входила до попереднього уряду, різко розкритикував колишні рішення Берліна.

"Енергетична політика - це завжди політика сили, завжди політика інтересів, тож завжди політика безпеки. І якщо ви оглянетеся назад, ви майже не зможете зрозуміти, наскільки ми могли бути настільки сліпі, щоб не помітити цього", - сказав він на конференції в Берліні.

Незважаючи на анексію Кримського півострова Росією у 2014 році та збройний конфлікт на Донбасі Німеччина посилила свою залежність від імпорту енергоносіїв із Росії, а також схвалила будівництво спірного газопроводу "Північний потік – 2". 

29 березня ​​фізичні потоки російського газу трубопроводом "Ямал-Європа" на станції "Мальнов" у Німеччині впали до нуля.

23 березня президент РФ Владімір Путін несподівано заявив, що усі платежі за російський газ мають здійснюватися у російських рублях.

Європейські покупці газу вже встигли заявити, що не збираються виконувати цю російську забаганку. І це вже не позиція окремих країн, а спільна позиція Групи семи.