Українсько-російська зустріч у Стамбулі стала наразі найефективнішим раундом переговорів з агресором. Принаймні, за її офіційними результатами: адже саме за підсумками стамбульського раунду представник Міноборони РФ оголосив про часткове відведення російських військових від Києва та Чернігова.

А от, власне, у питанні переговорів про "мирну угоду" домовленостей значно менше, якщо вони взагалі є. Проєкту договору наразі немає: Київ передав росіянам лише концепцію, тобто ідеї, які тепер треба узгодити, доповнити зустрічними ідеями від РФ, і на їх основі створити юридичний документ – багатосторонню угоду, що, за задумкою, дасть Україні гарантії безпеки.

Про те, якими є висновки з документа, "зрада" це чи "перемога", читайте у статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Ні миру, ні гарантій. Деталі та наслідки переговорів України та РФ у Стамбулі.

Можна твердо запевнити: "зради" у стамбульських пропозиціях не сталося (про перелік вимог України ви можете прочитати у повній версії статті). 

Ідеї Банкової нібито звучать цілком прийнятно. А деякі позиції, як-от переговори щодо Криму, є взагалі революційними – адже досі РФ відмовлялася вести переговори щодо належності півострова.

Та проблема у тому, що заявлених Україною цілей неможливо досягти на практиці.

По-перше, на деякі пункти мирної угоди Кремль на нинішньому етапі війни гарантовано не погодиться. І йдеться не лише про "переговори щодо Криму". 

По-друге, не лише Росія обмежуватиме масштабність домовленостей. Частина важливих пунктів документа є відповідальністю держав Заходу, і від того, на які саме формулювання вони погодяться у цій частині, залежить прийнятність угоди в цілому.

Зокрема, "безпекові гарантії" в обсязі, про який каже Київ, є недосяжними.

І по-третє. Навіть якщо Зеленський та Путін узгодять "безпекові гарантії", лишається потреба переконати власне населення. А потім – ратифікація у парламентах держав-гарантів. Усе це робить процедуру аж надто складною і зменшує шанси на те, що домовленість коли-небудь запрацює, а не лишиться просто "інформаційним шумом".

Нинішня пропозиція Києва створює ілюзію безпекових гарантій і шкодить обороноздатності. Чому? Читайте у повній версії статті. 

Після оголошення про результати перемовин багатьох знервувала згадка про переговори щодо статусу Криму впродовж 15 років – доводилося чути, що люди сприйняли це як заморозку кримського питання на такий довгий термін. Лишається запевнити: це не так.

Навпаки, пропозиція України щодо Криму, якби РФ на неї погодилася, означала би справжній прорив у питанні повернення півострова.

З Донбасом ситуація складніша. Найголовніша проблема – те, що Київ хоче виведення РФ за межу 23.02.2022. А Росія на це зараз точно не погодиться. 

Треба окремо пояснити щодо референдуму, який планують провести для затвердження мирної угоди. Його проведення передбачене українськими пропозиціями. І звісно ж, референдум може відбутися виключно у разі деокупації принаймні тієї частини, на якій буде проходити голосування. Також для референдуму потрібне стале перемир’я, стабільна контактна лінія тощо, щоби можна було скасувати воєнний та надзвичайний стан. Це саме по собі створює суперечність.

А от чого у цьому договорі точно не буде – то це санкцій і репарацій.

Докладніше - у чудовій і глибокій аналітиці Сергія Сидоренка Ні миру, ні гарантій. Деталі та наслідки переговорів України та РФ у Стамбулі.