Китай, залежність РФ від якого стає все більшою, має вагомий вплив на Кремль.

І Київ разом із Заходом мусять цим скористатися, пише керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону New Geopolitics Research Network Юрій Пойта в статті Союзник, якого боїться Путін: як Китай може допомогти стримати агресію РФ.

Позиція Китаю щодо конфлікту між Україною та Росією була неоднозначною і до початку повномасштабної війни.

З одного боку, КНР визнає Україну в її міжнародно визнаних кордонах, а на двосторонніх заходах висловлює слова підтримки суверенітету та територіальної цілісності України.

Проте з іншого – послідовно голосує проти українських резолюцій в Генасамблеї ООН, публічно не засуджує агресивні дії Росії проти України та посилює стратегічне партнерство з Москвою.

Ця лінія не змінилася і після 24 лютого.

Досі в Україні китайська позиція сприймається, хоч і не з захопленням, проте загалом спокійно.

Водночас занепокоєння на китайському напрямку нещодавно почали викликати два аспекти: перший – можливість створення військового альянсу між Росією та Китаєм; другий – нещодавня Спільна заява обох країн, в якій в т.ч. підтримуються "раціональні занепокоєння Росії" та засуджується "розширення НАТО на Схід".

Стосовно альянсу: Китай та Росія заявили, що не планують створювати військовий союз, і, враховуючи небажання Китаю накладати обмеження на свою зовнішню політику, такий сценарій на сьогодні є малоймовірним.

Стосовно зазначених тез у спільній заяві: вони однозначно є негативними для України, проте документ радше сприймається як протокольний та без практичних наслідків для нашої держави.

Водночас початок війни поступово виводить Китай із зони комфорту та ставить в незручне становище.

По-перше, незважаючи на численні російсько-китайські запевнення в дружбі та в готовності "спільно будувати мир", ключовим пріоритетом китайської зовнішньої політики є розвиток відносин із Заходом, який дає колосальний ринок та доступ до передових технологій.

По-друге, визнання "незалежності" т.зв. "ЛДНР", війна РФ проти України, безумовно, є грубими порушеннями міжнародного права. Оскільки Китай позиціонує себе як країна, для якої міжнародне право є ключовим фактором, останні дії Росії створили дилему для китайської дипломатії щодо того, яким чином на це реагувати.

Жорстко засудити дії Росії Китай не може, підтримати – також.

По-третє, оскільки Китай в умовах стратегічної конкуренції з США цінує відносини з Москвою, він не буде відкрито протистояти діям Росії, намагатиметься не втручатися або робитиме загальні та розпливчасті заяви.

Якщо Китай хоче зберегти свої позиції в Європі, то він має дистанціюватися від Росії.

Враховуючи небажання КНР погіршувати свій міжнародний імідж, існує хоч і не значна, але можливість змінити його позицію.

По-перше, необхідно на дипломатичному, експертному та медіа рівнях чітко артикулювати, що агресивна політика Росії проти України відіграє вкрай негативну роль для Китаю та прямо підриватиме його економічні, політичні та іміджеві позиції.

По-друге, потрібно чітко артикулювати на міжнародних та експертних майданчиках, що Китай має можливості та повинен вплинути на Росію, змусивши її піти на деескалацію. 

Докладніше - в матеріалі Юрія Пойти Союзник, якого боїться Путін: як Китай може допомогти стримати агресію РФ.