Після місяця війни Росії проти України Китай оговтався від несподіванки розв’язання Росією конфлікту та загалом сформував свою зовнішньополітичну позицію з цього приводу.

Більшість експертного середовища називає її "проросійською нейтральністю".

Чи можливо в такій ситуації вплинути на Китай та змусити його утримуватися від відвертої допомоги режиму Путіна? І які кроки в цьому контексті здатна зробити Україна? Про це читайте в статті керівника секції Азійсько-Тихоокеанського регіону New Geopolitics Research Network Юрія Пойти Примус до нейтралітету: 9 кроків, які мають стримати Китай від підтримки агресії РФ.

Наразі головне завдання на китайському напрямку для України виконано. Найголовнішим досягненням є те, що Китай не буде передавати військову або військово-технічну допомогу Росії (принаймні, так заявляє).

Крім того, відповідно до оцінок провідних спеціалістів по Китаю, Пекін загалом буде дотримуватися санкційного режиму, побоюючись потрапити під вторинні санкції Заходу.

Загалом очікується, що позиція Китаю не буде змінюватися від наявної "проросійської нейтральності". Та це не означає, що тиск на Пекін більше не потрібен. Такий тиск дозволяє сподіватися на деякі зміни китайської позиції або принаймні може запобігти руху Китаю в проросійський бік. 

Що тут можуть зробити ЄС та Україна?

По-перше, на дипломатичному рівні у переговорах з китайською стороною постійно акцентувати на значних втратах цивільних об’єктів та мирних жителів, які значно збільшуються.

По-друге, Україні слід говорити, що Україна має "раціональні безпекові інтереси" і право на самозахист. Це збігається з китайськими принципами зовнішньої політики, тому може бути додатковим аргументом, який дещо посилюватиме українську позицію.

По-третє, в експертному та медіасередовищі Заходу акцентувати на тому, що навіть непряме підтримання Китаєм Росії так чи інакше є підтримкою воєнних злочинів в Україні. Позиціонування Росії як воєнного злочинця створює проблеми для Китаю та його іміджу.

По-четверте, в аргументації звертатися до власних інтересів Китаю як глобального гравця. 

По-п’яте, слід збільшувати суб’єктність України в дискурсі російсько-української війни.

По-шосте, через європейських партнерів, експертів потрібно поширювати тезу, що будь-яка підтримка Китаєм Росії зруйнує економічні відносини з ЄС та Східною Європою, підірве довгострокові економічні інтереси та проєкти, які є дуже важливими для Пекіна.

По-сьоме, слід посилювати наратив, що воєнні дії РФ в Україні не залишають можливості для перебування Китаю в т.зв. "сірій зоні", без чіткої позиції.

По-восьме, слід використовувати факт збільшення світових цін на продукцію сільського господарства як наслідок воєнної агресії РФ.

Врешті-решт, потрібно наголошувати на тому, що імідж Китаю в очах іноземного бізнесу може бути суттєво погіршений, що призведе до його часткового виходу з КНР.

Докладніше по кожному з пунктів та по позиції Китаю загалом - у матеріалі Юрія Пойти Примус до нейтралітету: 9 кроків, які мають стримати Китай від підтримки агресії РФ.