Те, що російська армія вдалася до воєнних злочинів в Україні, не викликає сумніву ще від 24 лютого. Від українських політиків і посадовців звучали оцінки, що ми маємо справу з геноцидом. Але юристи утримувалися від таких оцінок. Бо одна справа – висувати політичні звинувачення на адресу агресора, а інша – довести їх у суді.

Все змінилося зі звільненням Бучі та інших окупованих містечок і сіл на північ від Києва. З’явилися докази геноциду, а також, що важливо, непряме, але цілком достатнє визнання цього злочину з боку самої РФ.

Тепер питання лише у тому, як швидко відбудеться покарання, а також у тому, який саме орган вестиме кримінальний процес про засудження представників РФ, пише редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко у статті Найбільший злочин росіян. Чому доведення геноциду в Україні здатне змінити світ.

За понад місяць окупації Бучі армія РФ здійснила майже усі грубі воєнні злочини, передбачені Міжнародним гуманітарним правом. З особливою жорстокістю. 

Усі злочини заслуговують на покарання. Але навіть вони самі по собі не є достатніми юридичними доказами геноциду та покарання за нього на міжнародному рівні.

А це доведення є дуже важливим. Довівши, що Росія прагнула саме винищення українців, ми гарантуємо їй всесвітнє засудження на десятиліття вперед.

Річ у тім, що на боці Україні є лише Захід. А ще ж є Китай та Індія, у порівнянні з якими проросійський прем’єр Угорщини Віктор Орбан видається проукраїнським. А ще є країни Африки та Латинської Америки. Визнання дій РФ геноцидом стане для багатьох з ним переламним.

Те, що роблять представники Росії, відповідає терміну "геноцид" просто з абсолютною точністю. Як за підручником.

Міжнародне право визначає геноцид як "дії з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу".

Ключовим у визначенні геноциду є слово "намір".

Тобто це має бути не просто масове навмисне вбивство цивільних, а таке вбивство, наміром якого є винищення нації, етносу тощо.

Поворотними стали події після Бучі, у тому числі публікація "Що Росія має зробити з Україною" на сайті державної агенції РИА "Новости".

Цей текст визнає, що однією з задач "спецоперації", як у РФ називають війну проти України, є "ліквідація непримиримих нацистів", і додає, що йдеться також про цивільне населення, оскільки "значна частина народної маси є пасивними нацистами". Окремо відзначається, що, на думку Росії, "нацизм" в Україні існує у вигляді "прагнення до незалежності та європейського (західного, проамериканського) шляху розвитку".

Про головні докази геноциду українців читайте у повній версії статті.

Роль російської пропаганди точно буде оцінена у цьому процесі. Досвід подібних трибуналів доводить, що представники пропагандистської медіамашини, що дезінформували суспільство, створювали у ньому підтримку ворожнечі та вбивств, опиняються на лаві підсудних.

Так було на Нюрнберзькому процесі, де одним з підсудних (і засуджених) став головний редактор пропагандистського тижневика Юліус Штрейхер. Але найточнішою аналогією є трибунал щодо геноциду в Руанді, де на лаві підсудних опинилися керівники "Вільного радіо тисячі пагорбів" та газети Kangura.

Докладніше про можливість доведення геноциду українців читайте в матеріалі Сергія Сидоренка Найбільший злочин росіян. Чому доведення геноциду в Україні здатне змінити світ.