Україна подала пропозиції в рамках узгодження "мирної угоди" з Росією, ключова з яких - гарантія невступу України в НАТО або інші військові союзи. У той же час Швеція та Фінляндія навпаки вирішили подаватися на членство в Альянсі. 

Про те, чи варто Україні відмовлятися від НАТО і чи дійсно підтримка українцями членства в Альянсі падає читайте в статті аналітикині Центру "Нова Європа" Маріанни Фахурдінової Переваги від НАТО: чим небезпечна для України відмова від курсу на вступ до Альянсу.

Необхідність вступу України до НАТО як основний спосіб гарантування безпеки країни викристалізувалась після початку війни Росії в Україні у 2014 році. З того часу цю ідею стабільно підтримували приблизно 45-50% громадян.

Напередодні повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року за членство України в Альянсі виступали 62% громадян, а вже за тиждень після початку повномасштабних воєнних дій рівень підтримки стрімко зріс до рекордних 76% (1 березня 2022 року).

Однак впродовж перших тижнів війни в Україні розпочалась інформаційна кампанія з дискредитації НАТО.

І вже станом на 30-31 березня соціологи зафіксували зменшення підтримки вступу до НАТО – 68%.

Тож, курс на членство в Альянсі досі підтримує переважна більшість населення, а говорити про стрімке зниження підтримки було би відвертим перебільшенням.

Тепер, коли інформаційна хвиля із дискредитації Альянсу поволі вщухла, необхідно зрозуміти, скільки всього НАТО зробило для України та яку допомогу надало за роки співпраці.

За роки співпраці (офіційно відносини України з НАТО були встановлені у 1992 році) Україна стала єдиною державою-партнером Альянсу, яка брала участь у всіх його основних місіях та операціях.

Тренування з інструкторами з країн-членів НАТО пройшли десятки тисяч українських військовослужбовців.

Усе це сприяло збільшенню рівня боєздатності української армії, впровадженню в Україні найкращих практик та стандартів армій країн Європи і США, а також посиленню взаємосумісності з арміями держав-членів Альянсу.

Тривала співпраця та наявність довіри між Альянсом та Україною сприяла наданню Україні зброї та введенню санкцій проти країни-агресора після початку повномасштабної війни Росії проти України. Ці дії вживають держави-члени НАТО, а не власне Альянс, однак у цих питаннях він виконує координуючу роль.

Крім того, завдяки поглибленій співпраці з Альянсом Україна отримала можливість проводити обмін розвідданими з державами-членами НАТО.

Завдяки підтримці з боку держав-членів НАТО в Україні було зроблено перші кроки на шляху до встановлення демократичного та цивільного контролю над збройними силами – введено норму, що міністром оборони має бути цивільна особа; було запущено реформи СБУ та розвідки; відбулись позитивні зміни у ЗСУ: реформування сержантського корпусу ЗСУ, покращене медичне забезпечення військових тощо.

Саме прагнення вступу до Альянсу визначало необхідність проведення подальших реформ у сфері безпеки та оборони, орієнтованих на людей.

Відсутність мети у вигляді членства в НАТО може загальмувати проведення таких реформ у майбутньому.

Самотужки відмовившись від курсу до Альянсу, Україна лише полегшить задачу противникам вступу нашої держави до НАТО, а у разі нового нападу Україна може залишитись без підтримки та допомоги партнерів.

Докладніше - у матеріалі Маріанни Фахурдінової Переваги від НАТО: чим небезпечна для України відмова від курсу на вступ до Альянсу.