Папа Римський Франциск піддається критиці на тлі війни Росії проти України. І вона, здебільшого, справедлива, пише доктор історії, польський експерт у сфері зовнішньої політики, римський католик Лукаш Адамський у статті Папа, що образив українців: що стало причиною останніх рішень та заяв понтифіка.

Критикувати папу Франциска є за що. Аргентинський понтифік мало компетентний у справах Східної Європи.

Перебуваючи в оточенні працівників Римської курії, багато з яких походять з романських країн, з сильною традицією русофільства, він живе серед ілюзій.

Протягом дев’яти років понтифікату глава Католицької церкви наполегливо шукав екуменічного та політичного діалогу з Російською православною церквою. Але при цьому не помітив, що його партнер Владімір Гундяєв, відомий також як патріарх Кирил, фактично очолює ідеологічний відділ Кремля.

За можливість діалогу з російською церквою Папа Римський був вимушений розплачуватися політичною монетою.

Вже в сумнозвісній Гаванській декларації 2016 року Франциск, по суті, погодився з кремлівською інтерпретацією війни на Донбасі як внутрішнього конфлікту в Україні.

Після початку повномасштабної війни Франциск неодноразово молився за мир для України. Безумовно, він дуже переживає за жертв війни та, як можна судити, вболіває за те, щоб Україна її виграла.

Однак лише за місяць від початку російської агресії він зміг визнати, що Україна зазнала нападу. Але хто саме напав на неї – понтифік не назвав.

Ба більше, у ЗМІ вже з'явилася інформація, що на початку червня в Єрусалимі планується зустріч Папи і патріарха Гундяєва.

З серйозних дипломатичних джерел відомо також про сильний вплив "симетричної інтерпретації" війни в Україні в найближчому оточенні Папи та про симетричність оцінок щодо воєнних злочинів, скоєних обома сторонами, які через те ніби однаково заслуговують на засудження.

А ще Папа Франциск заперечує сенс постачання зброї Україні. Це також послаблює авторитет Ватикану та його вплив – причому не тільки політичний – на християнський світ. Бо критика озброювання та забезпечення зброєю України де-факто означає дозвіл на те, аби Зло – від якого не має як боронитися – запанувало над нами.

В Україні, яка бореться за свою незалежність, головною причиною емоцій щодо Папи були Хресна дорога у Римі (хрест несли українка і росіянка) та неспроможність Франциска засудити Путіна.

Проте, тут Папа не заслуговує на таку сильну критику.

Неможливість прямого засудження Путіна відповідає дипломатичній традиції Святого Престолу, а щодо несення хреста, то християнство не знає концепції колективної відповідальності, за винятком первородного гріха.

Аналізуючи дії Святого Престолу, слід пам’ятати, що його місія полягає передусім не в тому, щоб виконувати роль політичного й морального авторитету для світу – хоч і це бажано, – а в тому, аби передавати свідоцтво віри, зокрема нелегку науку про пробачення та вибачення.

На жаль, не всі папи уміло поєднують ці два напрямки діяльності Апостольскої столиці.

Докладніше - у матеріалі Лукаша Адамського Папа, що образив українців: що стало причиною останніх рішень та заяв понтифіка.