11 березня країни ЄС ухвалили Версальську декларацію, в якій пообіцяли якнайшвидше відмовитися від імпорту російських енергоносіїв, зокрема природного газу, нафти, вугілля, однак не озвучили жодних конкретних дат. 

Попри політичну підтримку України та засудження дій РФ, Євросоюз щодня продовжує перераховувати сотні мільйонів євро на оплату імпорту російських вуглеводнів.

Про те, наскільки міцно Росія затягнула енергетичний зашморг для країн Євросоюзу та на що Кремль витрачає прибутки від продажу нафти та природного газу читайте в статті експерток ГО "Екодія" Оксани Ананьєвої та Олександри Хмарної Спонсори війни: хто у ЄС підтримує, а хто блокує заборону нафти та газу з РФ.

ЄС імпортує 90% природного газу, який він споживає, з яких 45% надходить з РФ. Окрім того, країна-агресор також постачає до ЄС 25% нафти, 45% вугілля та 20% урану із загального імпорту. 

У 2021 році витрати Європейського Союзу на російські енергоносії склали 99 млрд євро. 

Як зазначає агентство Bloomberg, якщо країни-імпортери не введуть повне нафтогазове ембарго, то цьогоріч РФ може заробити майже $321 млрд на експорті енергоносіїв – на 30% більше, ніж у 2021 році.

Такі надприбутки обумовлені рекордними цінами на нафту та природний газ, тому є реалістичними навіть за умови скорочення продажів.

Запропонований Європейською комісією план REPowerEU передбачає повну відмову від імпорту російських енергоносіїв "задовго до 2030 року". За оцінками Agora Energiewende, Європа може позбутися енергетичної залежності від Росії до 2027 року за умови скоординованих дій усіх країн-членів ЄС. Але таке зволікання є неприпустимим з огляду на війну в Україні.

22 березня під час обговорення ембарго на російську нафту, природний газ та вугілля країни Європейського Союзу розділилися на різні табори, відповідно до ступеня залежності від імпорту з країни-агресора, і далеко не всі готові до рішучих дій.

Польща та країни Балтії виступають за повне ембарго на викопне паливо.

У березні міністр енергетики Бельгії створив робочу групу для пошуку альтернатив викопному паливу з країни-агресора. 

На початку квітня Данія також наклала мораторій на купівлю російської нафти. Країна не імпортує російський газ, однак постачання вугілля на 94% забезпечується російським імпортом. 

Ще до початку російського вторгнення Іспанія озвучувала готовність підтримати санкції проти Росії у випадку атаки на Україну. Економіка країни не надто залежить від російських вуглеводнів, імпорт яких у 2020 році склав лише 8%.

Відчутний удар від можливого запровадження ембарго отримають економіки Болгарії та Фінляндії. Втім, попри це, ці країни також виступають за санкції проти російських вуглеводнів.

Уряд Словенії ще поки не озвучив радикальних планів відмови від російського викопного палива, але висловив готовність підтримати дії ЄС у цьому напрямку.

Щодо табору країн, які поки не підтримують заходи з обмеження постачання російських нафти і газу. Серед інших, сюди входять Німеччина, Нідерланди, Франція, Італія, Австрія, Угорщина, Чехія та Словаччина. Це країни, які відчутно залежать від російських енергоносіїв і не поспішають різко від них відмовлятися.

Слід зазначити, що з табору противників санкцій поступово виходить Франція.

Тож, тішить те, що табір противників енергетичних санкцій поступово рідіє, а позиції таких країн, як Німеччина чи Угорщина, зустрічають все більше критики, в тому числі всередині самого Євросоюзу. 

Докладніше - в матеріалі Оксани Ананьєвої та Олександри Хмарної Спонсори війни: хто у ЄС підтримує, а хто блокує заборону нафти та газу з РФ.