13 квітня були оприлюднені висновки Місії експертів ОБСЄ, де вказується, що Білорусь не є стороною "міжнародного збройного конфлікту" Росії та України.

Про те, чому ОБСЄ дійшла таких висновків і чи перешкоджають вони притягненню до відповідальності Александра Лукашенка та його посіпак, читайте в статті юриста-міжнародника, керівника проєкту "Нотатки атлантиста" Олександра Калініченка Покарати Лукашенка: чи достатньо доказів участі Білорусі в агресії проти України.

З березня 46 держав-учасниць ОБСЄ активували розгортання міжнародної місії зі встановлення фактів щодо проблем з правами людини в ході війни.

Цей механізм називають "Московським", тому що був прийнятий під час зустрічі Наради з безпеки і співробітництва в Європі, що відбулася в 1991 році в Москві.

Зазначений механізм активували для того, аби дослідити вплив вторгнення Російської Федерації на права людини в Україні і гуманітарні наслідки для народу України. 

Відповідна місія розпочала роботу 15 березня, а вже 13 квітня були оприлюднені її висновки. 

Звіт складається майже зі 100 сторінок і фіксує вагомі докази величезної кількості злочинів, скоєних Росією в Україні.

У звіті наголошується, що Місія виявила чіткі закономірності порушень міжнародного гуманітарного права російськими збройними силами з багатьох досліджуваних питань.

Місія дійшла загального висновку, що РФ не вжила всіх можливих запобіжних заходів, як це повинна була робити згідно з міжнародним гуманітарним правом.

Місія ОБСЄ знайшла достовірні докази, які свідчать про те, що порушення прав людини, в тому числі деяких з найбільш фундаментальних прав, мали місце протягом перших п’яти тижнів конфлікту.

Чим важливі ці висновки? Україні на цьому етапі війни важливо закласти основи для забезпечення відповідальності не лише керівництва Росії та Білорусі, а й цих держав загалом, з перспективою забезпечити відшкодування збитків (репарації).

Проте, визнавши провину РФ, у місії обійшли стороною Білорусь. Попри те, що Білорусь дозволяє використовувати свою територію для російського нападу на Україну, Місія вважає, що на момент 1 квітня вона "не є учасницею міжнародного збройного конфлікту, поки сама не вчиняє актів насильства чи інших дій, які були б прямою участю у бойових діях осіб, які репрезентують Білорусь".

При цьому, слід зазначити, що в резолюції Генеральної асамблеї ООН від 2 березня, яка засуджує вторгнення Росії в Україну і закликає РФ негайно вивести всі війська з України, засуджується "залучення Білорусі до цього незаконного застосування сили проти України" та закликають Мінськ "дотримуватися своїх міжнародних зобов'язань". 

Якщо використати це формулювання та довести, що військова та цивільна інфраструктура Білорусі де-факто була передана в управління Росії та використовувалась для підтримки ведення бойових дій в Україні, що спричинили злочини геноциду, Білорусь також можна визнавати винною стороною.

У випадку з діючим військово-політичним керівництвом Білорусі є два основні шляхи притягнення до індивідуальної відповідальності за роль в агресії проти України.  

Докладніше - у матеріалі Олександра Калініченка Покарати Лукашенка: чи достатньо доказів участі Білорусі в агресії проти України.