Російська агресія проти України повністю знищила багаторічні спроби західних дипломатів добитися порозуміння між Косовом та Сербією. 

Вже зараз можна стверджувати, що обидві сторони відкинули політику компромісів та повернулися до гострої риторики.

Якщо Захід не знайде нові інструменти для вирішення косовського питання, то застарілий конфлікт може повернутися у гарячу стадію, пише журналістка, редакторка порталу "Балканський оглядач" Наталя Іщенко у статті Аргумент для Путіна: як питання Косова повернулося у велику політику.

Косово проголосило незалежність 17 лютого 2008 року.

А вже в жовтні того ж року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій попросила Міжнародний суд ООН визначитися, "чи відповідає одностороннє проголошення незалежності тимчасовими інститутами самоврядування Косова нормам міжнародного права". У липні 2010 року судді відповіли на питання ствердно.

Між тим досі не визнали Косово п’ять країн Європейського Союзу – Кіпр, Греція, Іспанія, Словаччина, Румунія, з них чотири останні є членами НАТО. Не визнають Косово і два постійні члени Ради Безпеки ООН – Китай та Російська Федерація. Не вважає цей балканський регіон державою і Україна.

Але головне, що не визнає незалежність своєї провінції Сербія – і це є вирішальною перепоною на шляху Косова до побудови повноцінної держави.

У квітні 2013 року офіційні представники Белграда та Приштини узгодили в Брюсселі угоду, що мала стати основою для подальшої широкомасштабної нормалізації відносин.

Зокрема, передбачалося створення на півночі Косова сербського регіону з особливим статусом – так званої Асоціації сербських муніципалітетів.

По суті, йдеться про "соломонове рішення", яке, за задумом його брюссельських авторів, мало гарантувати незалежність Косова, як того вимагала Приштина.

Втім, ці домовленості так і не були реалізовані. Конституційний суд Косова постановив, що створення Асоціації сербських муніципалітетів із запланованими широкими повноваженнями є неконституційним.

Нова повномасштабна війна в Європі поляризувала позиції сторін і стала додатковим підсилювачем сербсько-косовського конфлікту. 

Косово запровадило всі антиросійські санкції, а Сербія натомість категорично відмовилася приєднуватися до санкційних обмежень проти Росії.

На тлі проросійських настроїв у Сербії Косово почало непокоїтися через можливе повторення сценарію російської агресії, але на Балканах. Водночас Сербія почала зміцнювати свою оборону за допомогою китайських комплексів протиповітряної оборони та ініціювати повернення призову до війська.

Радикалізувалася і риторика обох сторін.

Черговий виток загострення стався після того, як 26 квітня під час зустрічі з генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррішем Владімір Путін заявив, що Росія визнала незалежність "республік" Донбасу на підставі прецеденту "республіки Косово".

Сербські провладні газети наступного дня вийшли із заголовками: "Путін ударив Сербію ножем у спину", "Продав Косово за Донбас".

Тим часом Косово, намагаючись здобути визнання світової спільноти, 12 травня офіційно подало запит на повноправне членство в Раді Європи. За даними міністр закордонних справ Сербії Ніколи Селаковича, чотири країни відкликали визнання Косова.

Захід наполягає на тому, що сторони мають повернутися до вже підписаних договорів і почати їх виконувати.

Докладніше про те, що це означатиме на практиці і загалом про ситуацію на Балканах читайте в матеріалі Наталя Іщенко Аргумент для Путіна: як питання Косова повернулося у велику політику.