РФ у своєму інформаційному просторі заперечує саме існування української нації, а згадки про Україну і Київську Русь вже видаляють з підручників історії.

Способи ведення війни Росією проти України все потужніше ставлять питання про можливе вчинення геноциду щодо українського народу.

Політичне визнання цього злочину вже є. Заяви щодо вчинюваного геноциду в Україні вже зробили Верховна рада та парламенти низки держав і в Європі, і у Північній Америці. Але найвагомішим є юридичне визнання. 

Відповіді на найпоширеніші питання та пояснення юридичних нюансів щодо можливого вчинення Росією геноциду читайте в статті спеціальної радниці юрфірми INTEGRITES Олесі Гонтар та юристки юрфірми INTEGRITES Надії Микієвич 10 головних питань про геноцид в Україні, покарання за нього та міжнародні суди.

Юристи з обережністю ставляться до твердження про геноцид, бо масові умисні вбивства цивільних осіб, примусова депортація, зґвалтування та інші звірства не обов’язково можуть бути кваліфіковані як геноцид.

Геноцид передбачає намір не просто заподіяти шкоду життю і здоров’ю людей, а цілеспрямовано знищити повністю або частково окрему групу осіб, яку можна ідентифікувати за національністю, етнічною, расовою чи релігійною приналежністю.

У справі про геноцид значення має не лише кількість людей, які були вбиті чи травмовані, а кількість людей, щодо яких існував намір щодо знищення.

Для кваліфікації геноциду не має значення, чи дійсно жертва злочину є членом національної, етнічної, расової або релігійної групи, чи є вона етнічним українцем чи громадянином України. Вирішальним є намір суб’єкта злочину.

Для доведення існування плану/політики щодо знищення українського народу офіційні заяви Путіна та публікація в "РИА Новости", яка окреслює геноцидальний характер вирішення "українського питання", є важливими, але не достатніми доказами.

В широкому сенсі потрібно буде довести, що дії збройних сил Росії спрямовані на знищення українського народу як захищеної групи, а випадки масових вбивств, зокрема в Бучі, Ірпені, Бородянці, Маріуполі, а також знищення цілих населених пунктів, зокрема Харкова і Маріуполя, спрямовані на реалізацію цього геноцидального наміру Росії.

Згідно з Конвенцією щодо геноциду, переслідування за вчинення геноциду здійснюють національні або міжнародні кримінальні судові органи.

Міжнародний кримінальний суд також має право переслідувати і карати за злочин геноциду. МКС не замінює, а доповнює повноваження відповідних національних судів. Прокурор МКС вже розпочав розслідування щодо злочинів, вчинених на території України.

Конвенцією передбачена можливість створення спеціальних міжнародних судових органів, як альтернативних національним судам.

Якщо факт вчинення геноциду буде доведено, один із зазначених вище судових органів може винести вироки як щодо вищого політичного керівництва Росії, так і щодо безпосередніх виконавців цього злочину на території України.

Відповідальність держави за вчинення геноциду можлива лише згідно з рішенням Міжнародного Суду ООН.

16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН виніс наказ про тимчасові заходи і, з-поміж іншого, зобов’язав Росію негайно зупинити військові дії, розпочаті на території України 24 лютого 2022 року.

У даній справі Україна ще не заявила свої вимоги щодо геноциду, вчинюваного Росією щодо українського народу, хоч і зазначила про існування ризику його планування і здійснення. 

Докладніше - в матеріалі Олесі Гонтар та Надії Микієвич 10 головних питань про геноцид в Україні, покарання за нього та міжнародні суди.