На відміну від України та Молдови, Грузія не отримала від Єврокомісії рекомендацію надати їй статус кандидата у члени ЄС.

Остаточне рішення буде прийнято Європейською радою вже цього тижня. Багато хто в Грузії ще сподівається на диво – що країні все ж таки нададуть статус кандидата на вступ до ЄС. 

20 червня у центрі Тбілісі пройшов багатотисячний мітинг "Додому, в Європу".

Про те, чи означатиме це повернення масових протестів і чи можна очікувати, що, отримавши європейську перспективу, Грузія буде лише віддалятися від Євросоюзу читайте в статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Держава-не-кандидат: як Грузія переживає відмову ЄС та що буде далі.

17 червня Єврокомісія ухвалила рішення, яким Україні та Молдові було рекомендовано надати статус кандидата на вступ в Євросоюз, а Грузії – де-факто відмовлено.

В такій ситуації грузинська влада вирішила зробити "гарну міну при поганій грі", роблячи акцент на тому, що "рішення по Україні було прийняте бонусом", але навіть у такій ситуації Єврокомісія не могла повністю ігнорувати успіхи Грузії, надавши їй європейську перспективу.

Прем’єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі вважає, що Україні рекомендують надати статус кандидата через те, що вона перебуває у стані війни, а Молдова – дуже близький сусід і перебуває у дуже складній ситуації, має на поверхні економічні питання, питання безпеки.

Цілком очікувано, що цим в Грузії винуватцем неотримання статусу кандидата виявилася опозиція. В правлячій партії "Грузинська мрія" стверджували, що опозиціонери спеціально їздять до ЄС та агітують провалити грузинську заявку, щоб потім організувати протести для захоплення влади.

Політолог Тенгіз Пхаладзе зазначає, що аргументи влади сприймаються досить скептично у суспільстві і що останнім часом відбувався відкат процесу наближення до Євросоюзу. 

Одночасно євроінтеграційну ідею поділяє переважна більшість громадян Грузії. Згідно з опитуванням, проведеним у березні цього року ND, понад 80% населення Грузії підтримують вступ своєї країни до ЄС.

Теоретично протестів можна очікувати після оголошення остаточного рішення Європейською радою.

Проте виникає питання, звідки взятися невдоволенню, якщо влада переконує, що надання європейської перспективи саме по собі є успіхом, а рівень технічної готовності для отримання статусу кандидата і так є вищим, аніж в України та Молдови?

Проблема полягає в тому, що у своїх рекомендаціях Єврокомісія прописала для Грузії дуже конкретний перелік реформ, виконання яких дасть можливість претендувати на отримання кандидатства. І от щодо цих реформ оцінки у Грузії радикально різняться.

З огляду на те, як Грузія чинила опір реформам, прописаним у нещодавньому "меморандумі Шарля Мішеля" – досягнутого у 2020 році за модерації глави Європейської ради компромісу між владою та опозицією Грузії – домогтися від грузинської влади виконання реформ для отримання статусу кандидата буде вкрай непростим завданням для ЄС.

Політолог Тенгіз Пхаладзе звертає увагу, що останні заяви влади показують, що вони не готові виконувати рекомендації ЄС. 

"І це лише сприятиме нарощуванню напруги у суспільстві", - резюмує політолог. 

Чи означатиме таке зростання напруги відновлення великих протестів та можливу зміну влади?

Попри те, що у Грузії можливою є будь-яка несподіванка, найближчим часом такі зміни малоймовірні.

Докладніше - у матеріалі Юрія Панченка Держава-не-кандидат: як Грузія переживає відмову ЄС та що буде далі.