Туреччина офіційно оголосила про початок нової воєнної операції у Сирії.

Ердоган також пригрозив іншим країнам: "Давайте подивимося, хто підтримує ці законні кроки Туреччини, а хто їм заважає".

Про те, навіщо Туреччина йде на таку кризу і які наслідки це матиме, в першу чергу для України, читайте в статті заступника директора Центру близькосхідних досліджень Сергія Данилова Сирійський шантаж Ердогана: навіщо Туреччина йде на новий конфлікт із союзниками.

Туреччина вже двічі вводила свої війська до Сирії: в Афріні у 2018 році, а також у Сере-Каніє в 2019 році.

За результатами тих операцій Туреччина створила так звані зони безпеки, які стали безпечною гаванню для озброєних проксі-груп сирійської опозиції.

Як стверджують турецькі військові джерела, одним із визначальних факторів для нової воєнної операції стало виведення частини російських збройних сил із Сирії – вимушений крок Кремля, пов'язаний із втратами в агресії проти України.

"Це не лише про те, що Росія загрузла в Україні. Є власні занепокоєння та розвідувальні дані Анкари щодо діяльності Робітничої партії Курдистану (РПК) в Сирії", – сказало одне з джерел лондонській інформаційній агенції Middle East Eye. 

Іншою і, ймовірно, головною причиною запланованого військового вторгнення Туреччини є "зачистка" території глибиною 30 кілометрів, яку вона збирається перетворити на "зону безпеки" для переселення з Туреччини щонайменше мільйона сирійських біженців.

Головною стратегічною метою Туреччини в цій операції є місто Тель-Ріфаат, де знаходяться близько 60% водних ресурсів регіону. Наявність доступу до води дозволить переселити сирійських біженців і відродити сільське господарство.

Це важливо через те, що ставлення турків до приблизно 3,7 мільйона сирійських біженців вже стало проблемою для Ердогана. Останнім часом напруга між біженцями та місцевим населенням помітно зросла, що особливо відчутно перед запланованими виборами наступного року.

Турецькій владі було важливо обрати вигідний час початку операції.

Вперше про вторгнення в ці регіони було заявлено ще в листопаді минулого року. Але в той момент Ердогану довелося б мати справу з більш непоступливою позицією Москви і різкішою відповіддю з боку партнерів по НАТО.

Тож Туреччині довелося чекати створеної нею кризи в НАТО навколо прийняття Швеції і Фінляндії, в результаті чого голос Анкари став важити значно більше, ніж пів року тому.

А ще – на руку Ердогану грає й маргіналізації Росії після вторгнення в Україну. Зіткнувшись із неочікувано великими втратами у війні проти України, РФ вимушена йти на поступки по інших напрямках, в тому числі вигрібаючи резерви з сирійського напрямку.

Ойтун Орхан, координатор програм вивчення Леванту в Центрі близькосхідних досліджень в Анкарі, вважає, що існує велика ймовірність, що США запровадять фінансові санкції за нову воєнну операцію. І що ця операція розлютить американську сторону.

Виходить, Ердоган свідомо йде на нову кризу у відносинах із союзниками.

Разом із тим ціна цієї кризи може виявитися як ніколи високою, в першу чергу – для України. 

Докладніше – у матеріалі Сергія Данилова Сирійський шантаж Ердогана: навіщо Туреччина йде на новий конфлікт із союзниками.